Ситуація післявоєнного українського покоління

Засновниками Видавництва “Свічадо” стали українські студенти з Любліна, переважно з Люблінського Католицького Університету. Народжені після відомої переселенської акції “Вісла”, виростали в атмосфері своєрідного дуалізму моральних цінностей. З одного боку – це була ворожість переважної частини польського середовища до всіляких проявів “українськості”, яку постійно пропагувала політика держави. З іншого боку – школа польського патріотизму і гуманістичні цінності, які здобувалися в процесі навчання, у пізнанні польської культури, у діяльності польських дитячих та молодіжних організацій.

Подібна ситуація була і в житті Церкви, чи радше у житті двох Церков: Греко-Католицької і Римо-Католицької. Українські греко-католики часто брали участь у діяльності як першої так і другої. Там, де не було грекокатолицького храму, ходили до костела, А часу від часу, з нагоди великого свята, їхали до церкви. Спроби отримати власну святиню або принаймні отримати можливість відправляти богослуження у греко-католицькому обряді, натрапляли на великий опір зі сторони представників державної влади, і, на жаль, також з боку влади Римо-Католицької Церкви. Позитивний досвід здобування в Церкві християнських цінностей накладався на негативний прояв нерозуміння і браку толерантності до потреб української меншини у Польщі, таких як: східна літургія, навчання рідної мови, пізнавання і вивчення власної культури.

Продовжити читання →

Народився 20 січня 1964 року в родині Василя Фешовця і Ганни Фешовець (Швед) у м. Миколаєві Львівської області; раннє дитинство проводить у селі Урич Сколівського району, де добивається першого свого почесного титулу – «волоцюга».

Навчається у Середній школі № 1 м. Миколаєва, яку закінчує 1981 року. Під час навчання бере участь у археологічних експедиціях (1979-1980 роки), які очолювала відомий український вчений і громадський діяч Лариса Іванівна Крушельницька. Випускник Малої академії (м. Львів, 1981 рік).

Після двох невдалих спроб вступити на історичний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка, служить у війську (1982-1984 роки).

Продовжити читання →

Микола Степанович Тимошик (18 січня 1956, село Данине Ніжинського району Чернігівської області) український вчений, журналіст, публіцист, літературний критик, видавець.

Доктор філологічних наук (1997). Професор (2002). Академік Академії наук вищої школи України (від 2005 року). Завідувач кафедри видавничої справи та редагування Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Продовжити читання →

Олександр Іванович Власюк, відоміший під ім’ям Сашко Лірник — казкар-лірник, інженер та учасник київського гурту «Вій», сценарист, актор, телеведучий, автор телепрограм.

Був членом журі фестивалю авторської пісні «Срібна підкова», постійний учасник фестивалів «Країна Мрій», «Шешори», «День Незалежності з Махном», «Етноеволюція», «Трипільське Коло». Володар почесного звання «Заслужений працівник культури України». Володіє такими музичними інструментами, як колісна ліра, варган, бубон, гітара. Має учнів в Україні, Росії і США.

Продовжити читання →

Автор монографії проф. Дмитро Степовик

понад тридцять років працює на науко­вій ниві в Національній Академії наук України: від аспіранта і молодшого нау­кового працівника до професора, що має два наукових ступені доктора наук (філо­софії і мистецтвознавства), низку націо­нальних і міжнародних академічних на­город. Народився 7 жовтня 1938 р. в Жи­томирській області; вищу освіту здобув у Київському державному університеті ім. Тараса Шевченка; закінчив аспірантуру з історії й теорії образотворчого мистецтва в Інституті мистецтвознавства, фолькло­ру й етнографії Академії наук України. Діапазон наукових інтересів: історія християнського мистецтва (гравюри ста­родруків, давні й сучасні ікони), балка­ністика (зокрема болгарське образотвор­че мистецтво), релігієзнавство. З цих пи­тань проф. Дмитро Степовик видав близько 20 монографій, популярних книг і навчальних посібників та опублі­кував декілька сотень статей і есеїв у збірниках та журналах.

Продовжити читання →

Зубков Микола Григорович, народився 1949 р. в м. Крюків-на-Дніпрі, Кременчуцького р-ну Полтавської обл., громадянин України.

1964 р., по закінченні 8 класів міської СШ № 7, був зарахований до МПТУ № 6, яке закінчив 1966 р. Два роки працював слюсарем Крюківського ваґонобудівельного заводу, рівнобіжно навчаючись у вечірній школі, 11 класів якої закінчив 1967 р.

1968 р. вступив на хормайстерський відділ Олександрійського культосвітнього училища Кіровоградської обл., яке закінчив 1971 р. за фахом клубний працівник. Того ж року був зарахований до драмстудії з підготовки акторських кадрів при Харківському академічному українському драматичному театрі ім. Т. Шевченка, по завершенні якої працював до 1987 р. актором, режисером і завідувачем літературної частини.

Продовжити читання →

Анто́н Дми́трович Муха́рський, також Антін Мухарський, відомий під сценічним ім’ям Орест Лютий — український актор, телеведучий, шоумен, музикант.

Народився 14 листопада 1968 року в м. Києві, у родині музикантів (батьки співали в ансамблі «Мрія»).

Закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва ім. Карпенка-Карого. Дванадцять років працював у Національному академічному театрі російської драми ім. Лесі Українки.

На телебаченні писав сценарії, був режисером і ведучим: остання програма — «Зелена лампа» (канал ТВі). Значної відомості досяг завдяки рекламі прального порошку «Тайд».

Продовжити читання →

Андрій Середа (1 січня 1964, Київ) — український співак, артист, лідер гурту «Кому вниз». Народився на Подолі. Пісенний дебют — пісня на слова Тараса Шевченка «Суботів», написана до батькового дня народження (1983).

1985 — закінчив Київський театральний інститут за фахом «актор».

1988 — одружився зі Світланою. Того ж року організував рок-гурт «Кому вниз».

1989 — народився син Олександр.

1989 — перемога на фестивалі «Червона Рута».

Продовжити читання →

Стельмах Богдан Михайлович – поет, драматург, перекладач, автор численних українських пісень Вчився в Туркотинській початковій та Куровицькій семирічній школах. Народився 2 жовтня 1943 року, Туркотин, Львівська область. З 1957 року – у Львові, де у 1960-му закінчив СШ 22. Студіював у Львівському університеті імені Івана Франка – спершу на механіко-математичному, потім на філологічному факультетах. В 1964-67 роках. Відбував солдатчину у Красноярському краю. Заочно закінчив Українську академію друкарства. Працював робітником на лісозаводі у Раві-Руській, кореспондентом молодіжної газети у Львові, заввідділом музично-драматичного театру в Дрогобичі. З 1993 року Б. Стельмах – головний спеціаліст відділу мистецтв Львівського обласного управління культури, з 1994-го – заступник голови Львівського міськвиконкому, директор департаменту гуманітарної та соціальної політики, з 1988-го – радник міського голови Львова.

Вірші поета перекладено англійською, білоруською, казахською, польською, російською мовами. Б. Стельмах – заслужений діяч мистецтв України, лауреат літературних премій імені І. Котляревського (1992), імені М. Шашкевича (1994), імені Лесі Українки (1996) та премії “Благовіст” (2004).

Богдан Стельмах є автором книжок “Примула, квітка віща” (1969), “Земний вогонь” (1979), “Правдива пісня” (1982), “Батькові слова” (1984), “Пшеничне перевесло” (1988), “Сонечкова донечка” (1988), “Сто пісень” (1989), “Тарас” (1991), “Фрак для доцента” (1991), “Прикрі пригоди в країні погоди” (1991), “Писанка” (1993), “Світлиця пісень і спогадів” (2001), “Вірші про країну” (2002, 2004), “Ця осінь називається Марія” (2003), “Божевільня метеликів” (2008) та інших. У доробку поета кілька оперних лібрето, серед яких і “Мойсей” за поемою І. Франка. З перекладів та переспівів слід назвати збірку давньоєгипетської лірики “Початок радісних пісень” (2000), “Сто одинадцять хайку Мацуо Басьо” (2004), еротичні п’ятивірші (танка) “Ночі Коматі” (2007) інтерпретацію поеми “Слово о полку Ігоревім”, комедію Тірсо де Моліни “Благочестива Марта”, п’єси Едмона Ростана “Шантеклєр” та “Романтики”, лібрето опери Дж. Верді “Фальстаф” й інші драматичні твори. Упродовж 2007-2008 років виходить у світ семитомне видання творів Б. Стельмаха із назвою кожної книги зокрема (“Мольфар”, “Тарас”, “Атентат”, “Чудасія”, “Гребля”, “Романтики”, “Світлиця”).

Один з авторів всеукраїнських дитячих видань «Ангелятко» та «Ангеляткова наука».

Член Національної Спілки письменників України з 1977 року, Член Народного Руху з дня його заснування.

Матеріали взяті із Вікіпедії

Павло Юхимович Гриценко  — український мовознавець, доктор філологічних наук (1991), професор (1993), директор (2008) Інституту української мови НАН України.

Народився 23 вересня 1950 року в с. Матроська Ізмаїльського району Одеської обл.

Закінчив Одеський державний університет (1973), аспірантуру Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР (1979). З 1987 року — завідувач сектора діалектології Інституту мовознавства імені О. О. Потебні АН УРСР, а з 1991 року — відділу діалектології Інституту української мови НАН України. Від 2008 року директор Інституту української мови НАН України.

Продовжити читання →