Гуменюк Борис Борисович – народився 30 січня 1965 у с. Острів на Тернопільщині.

З початком національного відродження 1988-1991 рр. активно займався громадсько-політичною діяльністю. Був членом проводу Крайової організації УГС (Української Гельсінської Спілки), головою виконкому обласного товариства «Меморіал» імені Василя Стуса, заступником голови районної організації НРУ (Народного Руху України), брав участь у студентському голодуванні 1990 року.

Продовжити читання →

Швець Алла Іванівна – заступник директора з наукової роботи Інституту Івана Франка НАН України, доктор філологічних наук, старший науковий співробітник. Продовжити читання →

«…поїхали в Росію аполітичними людьми, а повернулись перед Майданом українськими націоналістами»

Народилась 24 серпня 1963 року в маленькому селі на Харківщині, де жила вся рідня по маминій лінії. Пізніше батьки переїхали в Горлівку. Вірші почала писати в дитинстві і ще школяркою друкувалась у міській газеті. У 1979 році представляла Донецьку область на Всеукраїнському семінарі творчих школярів, який відбувався в місті Рівному. Навчалась на філологічному факультеті Донецького університету (російська філологія), але вчителькою російської мови працювала недовго. В 90-х працювала кореспондентом на телебаченні, видала в Києві дві книжечки дитячих віршів українською мовою: «Кольорові олівці», «Що бабусі я скажу» (1997 р.). Була автором монологів Андрія Данилка (Вєрка Сердючка).

У 2000 році переїхала з малими дітьми до Києва, де працювала головним редактором дитячого журналу «Дитяча академія», дописувала до газети «Казковий вечір», працювала оглядачем у ЗМІ. 2005 року переїхала до Москви, де продовжувала писала монологи для акторів естради і сценарії для кіна.

На початку 90-х була захоплена ідеями незалежности, українізації Донбасу, але швидко зневірилась, що це можливо. Неабияку роль в цьому «зневіренні» відіграло позитивне ставлення до Росії, адже все життя прожила на Донбасі, батько з В’ятки… і тільки тривале життя в Москві остаточно розставило крапки над «і» – побачила на власні очі ставлення росіян до України, до української мови і українців. Разом з дітьми, незважаючи на свою успішну кар’єру і їхнє навчання в театральних вишах, прийняли рішення повернутись в Україну. Можна сказати, що поїхали в Росію аполітичними людьми, а повернулись перед Майданом українськими націоналістами.

Тара́с Васи́льович Чухліб народився 20 серпня 1966 року в Ольшаниці Рокитнянського району Київської области. Проживав у м. Добропіллі Донецької области та у м. Українка поблизу с. Трипілля Київської обл., де навчався у СШ № 2. Служив у  Північно-Кавказькому військовому окрузі ЗС СРСР, працював робітником на Київській книжковій фабриці. Продовжити читання →

Народився 16 липня 1956 року у с. Світанок Переяслав-Хмельницького району Київської области. Продовжити читання →

про себе…

Народився 1962-го року у м. Кам’янці Черкаської области. Російська середня школа, – де були актябрята, піанєри і камсамольци. Автодорожний інститут у Харкові. З мене мав вирости хохол-яничар або пригноблений хохол зі зламаним, роздвоєним сумлінням, або просто злодійкуватий хохол яко савєцкій чєлавєк.
Продовжити читання →

Ярослав Тимчак – кандидат наук з фізичного виховання та спорту (тема дисертаційного дослідження «Військово-фізична підготовка в Україні (IX – XVIII ст.» (1999)), доцент, завідувач кафедри олімпійської освіти Львівського державного університету фізичної культури імені Івана Боберського, координатор Львівського центру олімпійської просвіти, голова Комісії тіловиховання і спорту імені Івана Боберського Наукового товариства імені Шевченка. Продовжити читання →

Андрій Сова – кандидат історичних наук (тема дисертаційного дослідження «Символіка українських молодіжних організацій «Сокіл», «Січ», «Пласт» та «Луг» у Галичині (кінець ХІХ століття – 1939 р.) (2009)), доцент кафедри олімпійської освіти Львівського державного університету фізичної культури імені Івана Боберського, дійсний член Наукового товариства імені Шевченка, директор Центру незалежних історичних студій, член Українського геральдичного товариства, Групи з історії та музейництва Пласту «На сліді», Науково-культурологічного товариства «Бойківщина», Львівського центру олімпійської просвіти та ін. Продовжити читання →

Короненко Світлана Анатоліївна народилася 1960 р. у м. Фастові Київської области. Освіта – Київський університет ім.Т.Шевченка 1985 року. Працювала в часописах «Ранок» та «Українська культура». З 1993-го – на Українському радіо. Зараз – заступник директора ТО Культура. З 1983-го – член Національної спілки письменників України. Автор 6 поетичних книг – верлібрів і білих віршів. 2017 року видала книжку «Вірші з осені» – свою першу книжку римованих віршів, яка цього року здобула премію ім. Василя Симоненка. Продовжити читання →

Пилип Ю́рійович Іллє́нко народився 30 вересня 1977 року в Києві. Актор, продюсер, політик. Голова Державного агентства України з питань кіно з 6 серпня 2014 року. Продовжити читання →