Ситуація післявоєнного українського покоління

Засновниками Видавництва “Свічадо” стали українські студенти з Любліна, переважно з Люблінського Католицького Університету. Народжені після відомої переселенської акції “Вісла”, виростали в атмосфері своєрідного дуалізму моральних цінностей. З одного боку – це була ворожість переважної частини польського середовища до всіляких проявів “українськості”, яку постійно пропагувала політика держави. З іншого боку – школа польського патріотизму і гуманістичні цінності, які здобувалися в процесі навчання, у пізнанні польської культури, у діяльності польських дитячих та молодіжних організацій.

Подібна ситуація була і в житті Церкви, чи радше у житті двох Церков: Греко-Католицької і Римо-Католицької. Українські греко-католики часто брали участь у діяльності як першої так і другої. Там, де не було грекокатолицького храму, ходили до костела, А часу від часу, з нагоди великого свята, їхали до церкви. Спроби отримати власну святиню або принаймні отримати можливість відправляти богослуження у греко-католицькому обряді, натрапляли на великий опір зі сторони представників державної влади, і, на жаль, також з боку влади Римо-Католицької Церкви. Позитивний досвід здобування в Церкві християнських цінностей накладався на негативний прояв нерозуміння і браку толерантності до потреб української меншини у Польщі, таких як: східна літургія, навчання рідної мови, пізнавання і вивчення власної культури.

Студентські часи і Люблинський Католицький Університет (КУЛ)

В Любліні – місті двох університетів – у вісімдесятих роках навчалася група української молоді. В духовній семінарії, яка була філіалом КУЛю, готувалися до священства греко-католицькі семінаристи. Це була доволі активна молодь, можна сказати – радикальна, яка виразно декларувала своє українське походження і приналежність до Греко-Католицької Церкви. Ця активність передавалася і світським студентам КУЛю і студентам інших вищих навчальних закладів. Власне тут з’ясувалося, що реакція польського середовища, передовсім університетського, є у великий більшості позитивною. Викладачі і студенти з толерантністю, розумінням і зацікавленням шукали інформацію про українську культуру, історію, релігію чи конкретно Греко- Католицьку Церкву.

Другим важливим елементом була теж зміна політичної ситуації у світі і зокрема у Польщі. Разом з епохою “Солідарності” було зняте табу з українського питання, яке досі замовчувалося. Все частіше з’являються статті у пресі щоразу, проводяться наукові конференції, зустрічі, на яких українська проблема дискутується, обговорюється і досліджується. Особливу роль у цьому відігравали польські підпільні організації, які діяли під час воєнного стану у Польщі. Тут варто згадати хоча б Яцека Куроня, який часто виступав на захист польсько-українського діалогу і української сторони.

Усі ці чинники спричинили розуміння того, що все, що колись розділяло два народи, зможе їх об’єднати. Конфронтація виявилася непотрібною, більше того, шкідливою. Бути поляком, патріотом не виключало, а навіть допомагало українцям бути такими самими патріотами України.

Зустрічі з найвищими моральними авторитетами тих часів не залишили байдужими українських студентів. Пізнання релігійних і патріотичних цінностей, відкритість на правду, діалог, бажання взаємного порозуміння було викликом, якому неможливо було опиратися. Українське середовище прийняло ці вартості і стали вони фундаментом для багатьох наступних ініціатив. Власне у цьому контексті і на тому фундаменті було збудоване і видавництво “Свічадо”.

Початки видавничої діяльности

Закінчення університету поставило перед випускниками питання про подальшу діяльність і працю. Набутий досвід і досягнення викликали бажання діяти і творити у межах свого народу і своєї Церкви. Вибір припав на засоби масової інформації. За дату заснування видавництва прийнято 1 листопада 1987 року, тобто дату випуску першого журналу під назвою “Свічадо”. Сама ідея поширення християнських цінностей серед членів Греко-Католицької Церкви насправді з’явилася значно раніше. Можна тут говорити про процес поступового усвідомлення того, що у майбутньому повинно було б стати більш професійною діяльністю. На початку – це було рішення про певні ксерографічні видання, потім про журнал, а ще пізніше – про друковані у друкарні книжки. Тим часом з’являється назва журналу з досить цікавою символікою. Слово “свічадо” в українській мові має два значення – свічник і дзеркало. Одже, з одного боку, означає світло, символ правди про Бога, а з іншого боку люстро, котре цю правду відображує. І саме таким віддзеркаленням п
равди мало бути Свічадо. Сам журнал був виданий нелегально за допомогою підпільних друкарень і потім був розповсюджений серед вірних Греко-Католицької Церкви. Сьогодні та діяльність здається трохи наївною, навіть примітивною, але тоді це були перші кроки нової форми праці для Церкви. Текст, який був набраний на звичайній друкарській машинці, потім складений відповідним чином і надрукований у котрійсь з нелегальних друкарень. Брак відповідних знань і професійної підготовки компенсувались ентузіазмом неофіта, який, відкриваючи нову правду, прагне ділитися цією правдою з іншими.

Після виходу кількох номерів журналу, цю ініціативу помітили у Римі і греко-католицька курія подарувала видавництву перший комп’ютер і ксерокс Тільки чудо допомогло перевезти цю техніку до Польщі, оскільки це був 1988 рік – час генерала Ярузельського. Завдяки отриманій техніці, змогли з’являтися наступні брошури і книжки.

Кінець вісімдесятих років приніс зміни політичної ситуації не тільки у Польщі, але й в Україні. Кордони стала вільнішими, почастішали виїзди на Україну та приїзди мешканців України до Польщі. Серед них були також представники Греко-Католицької Церкви, яка на той час ще діяла підпільно. І власне у цьому моменті з’ясувалося, що результати праці видавництва є дуже потрібними в Україні. Майже 50 років духовного вакууму спричинили великий голод на релігійну літературу, значно більший, ніж у Польщі. Голод, який показав, що перспектива видавництва, яку воно бачило досі, мусить бути кардинально змінена. Виявилося, що потреба тієї чи іншої книжки в Польщі і в Україні – це дві діаметрально протилежні речі. Звичайний молитовник ставав предметом контрабанди, а Біблія була на вагу золота. Видані книги поступово перевозилися в Україну. Але це теж не було найкращим виходом із ситуації. На зламі 1990-91 років було прийняте рішення про ліквідацію видавничої діяльності у Польщі і перенесення її в Україну. Після річної перерви, пов’язаної з вибором найкращого способу існування, видавництво розпочинає свою діяльність при Монастирі Монахів Студитів у Львові.

Продовження видавничої діяльности в Україні

Здобуті знання, освіта, екуменічні погляди, відкритість на іншу культуру, потреба знаходження і формування власної ідентичности, пошук вдалих способів боротьби з суспільними хворобами – все це стало надзвичайно корисним і потрібним у процесі відродження Церкви, розвиток якої був сильно загальмований тоталітарною комуністичною системою. Величезна кількість вірних, священиків і єпископів жила довоєнною свідомістю, слабо орієнтуючись у тому що діялося в Церкві поза Україною, особливо після ІІ Ватиканського Собору. Видавнича діяльність видалася тут дуже корисною, хоча часто була шоком для людей, яких погляди і знання були сформовані у цілком іншій перспективі. Видавництво поставило перед собою завдання поступово через різноманітні книжки, їх доволі широку тематику і спрямування до різнорідних адресатів – від дітей до наукових середовищ – представити українському суспільству досягнення богослов’я і близьких до неї гуманітарних наук. У своїй місії, яка формалізувалася лише згодом, видавництво підтвердило і дещо уточнило свої первісні наміри: “Видавництво „Свічадо” прагне через свою професійну діяльність – видання книжок і періодики – сприяти розвитку як окремих осіб, так і суспільства в цілому, в руслі християнських цінностей та християнської візії світу”.

Богословіє, духовність, психологія, виховання, подружні відносини, художня література, пам’ятки української писемності, книжки для дітей та підлітків, журнали “Кана”, “Сто талантів” і “Зернятко” – це лише невеликий перелік тем, які охопило видавництво “Свічадо” у своїх книжках за 25 років існування. Впродовж цих років видавництво видало біля 1300 найменувань книжок загальним тиражем близько 7 млн примірників.