Народився 16 квітня 1970 р. у Сокалі на Львівщині в родині медиків.

У 1987 р. закінчив Сокальську середню школу № 3. Навчався 1987–1993 рр. на історичному факультеті Львівського університету імені Івана Франка (з перервою 1988–1989 рр., коли служив у війську), 1993–1996 рр. вчився у аспірантурі цього ж університету. У листопаді 1996 р. захистив кандидатську дисертацію «Український краєзнавчий рух у Галичині (1918–1939)» (науковий керівник Ярослав Серкіз).

Стажувався у Віденському (2002), Варшавському (2003), Вроцлавському (2005), Яґеллонському (2011) університетах.

Від січня 1997 р. працює на кафедрі нової та новітньої історії Львівського університету імені Івана Франка (від 2010 р. – кафедра нової та новітньої історії зарубіжних країн). Упродовж 1997–2000 рр. – асистент, від 2000 р. – доцент. За сумісництвом 1997–1999 рр. викладав у Національному університеті «Острозька академія», 2001–2003 рр. – у Львівській академії мистецтв. Читав лекції для студентів Університету ім. Карла Осецького (Ольденбурґ, ФРН) та Сілезького університету (Катовіце, Польща).

Продовжити читання →

Народився 24 січня 1933 року в селі Озерна Зборівського району Тернопільської области.

Письменник-сатирик, заслужений діяч мистецтв України (1993), лавреат літературної премії ім. Остапа Вишні (1985), міжнародної премії ім. Пилипа Орлика (1995), лавреат премії ім. М. Годованця (1997), лавреат премії ім. П. Сагайдачного (2000), лавреат премії ім. І. Кошелівця (2003), лавреат премії ім. В. Косовського (2008).

1990 року нагороджений Золотою медаллю Тараса Шевченка Спілки визволення України (Австралія) за боротьбу проти тоталітарних режимів; за досягнення у розвиткові культури і мистецтва «Почесна відзнака міністерства культури» (2003), «Медаль міжнародної рейтингової академії «Золота фортуна» (2006), за творчі досягнення «Орден Ярослава Мудрого V-го ступеня» (2008).

Продовжити читання →

Архимандрит д-р РАФАЇЛ ТУРКОНЯК, студит, присвятив все своє свідоме життя служінню народу України.

Народився 7 травня 1949 року в Манчестері, в Англії в родині українців Павла Турконяка та Стефанії з роду Сас.

Початкову освіту здобув у Манчестері, українську – в суботній Українській школі. З 1960 року навчався в Українській Папській Малій Семінарії в Римі. Середню освіту завершив у червні 1966 року матурою, цього року вступив до Української Папської Колеґії св. Йосафата в Римі на студії філософії на папськім Університеті Урбаніяна в Римі. В 1968 році отримав ступінь бакалавра філософії. Продовжив навчання на богословії в Колегії св. Патрикія в Менут, Ірляндія, Українському Католицькому університеті св. Климента Папи в Римі.

25 травня 1969 року вступив до монастиря св. Теодора Студита в Кастельґандолфо біля Риму. 13 жовтня 1969 року став новиком. 24 листопада одержав Малу Схиму, 2 квітня 1972 року – єрейські свячення.

Продовжити читання →

Володимир Рутківський народився 18 квітня 1937 року в с. Хрестителеве Чорнобаївського району Черкаської області. Навчався в Одеському політехнічному інституті. Друкуватися почав 1959 року. Член Одеської обласної організаціії НСПУ з 1969 року. У 1960-тих роках працював на Одеському суперфосфатному заводі. В подальшому став працювати журналістом. Закінчив Вищі літературні курси при Літературному інституті ім. Максима Горького. Працював відповідальним секретарем Одеської організації НСПУ. Літературну діяльність Володимир Рутковський розпочинав як поет. У його доробку поетичні збірки «Краплини сонця», «Плоти», «Повітря на двох», «Відчиніть Богданкове вікно», «Рівновага», «Знак глибини», «День живої води».

Потім Рутківський став писати переважно твори для дітей та юнацтва: повісті «Аннушка», «Гості на мітлі», «Бухтик з тихого затону», «Канікули у Воронівці», «Намети над річкою», «Слуга баби-Яги»; повість-легенда «Сторожова застава», книга нарисів «Земля майстрів», п’єса- казка «Прибульці»; історичний роман «Сині Води», книга про німецьку окупацію під час Другої світової війни «Потерчата».

Продовжити читання →

Музичко Олександр народився в Одесі у 1977 році. У 1995 – 2000 рр. навчався на історичному факультеті ОНУ ім. І.І. Мечникова. У 2000-2003 рр. перебував в аспірантурі. У 2004 році захистив дисертацію на здобуття ступеня кандидата історичних наук (Дніпропетровський національний університет). З 2002 р. по теперішній час викладає на кафедрі історії України історичного

І.І. Мечникова. У 2007 р. ВАК України затвердив його у вченому званні доцента. У 2008 – 2010 роках – провідний науковий співробітник Одеської філії Національного інституту стратегічних досліджень. Член правління Одеської «Просвіти». Голова одеського осередку Науково-ідеологічного центру ім. Дмитра Донцова, голова Одеського Українського народного університету.

Є дослідником багатьох маловідомих сторінок історії українського національного руху на території Південної України, що дозволило глибше осягнути українську цивілізаційну приналежність цих земель. В його працях вперше до наукового обігу запроваджено значний масив раніше невідомих архівних джерел.

Продовжити читання →

Юрій Миколайович Щербак (12 жовтня 1934, Київ) — український письменник, сценарист, епідеміолог, публіцист, політик, діяч екологічного руху, дипломат. Доктор медичних наук (1983). Лауреат Літературної премії ім. Ю. Яновського (1984).

Після закінчення Київського медичного інституту — науковий працівник Київського науково-дослідного інституту епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л. В. Громашевського.

Український радянський письменник, сценарист, епідеміолог, публіцист, політик, автор близько 100 наукових робіт і двох десятків книг. Народився в Києві, під час Другої світової війни евакуйований до Росії, звідки на початку березня 1944-го повернувся в рідне місто, а в 1958 році закінчив Київський медичний інститут за фахом «санітарний лікар».

Продовжити читання →

Олег Баган – публіцист і літературознавець, теоретик сучасного українського націоналізму; доцент Дрогобицького державного педагогічного університету ім. І.Франка і керівник Науково-ідеологічного центру ім.Дмитра Донцова.

Автор книг: «Іван Франко і теперішнє становище нації» (1991), «Націоналізм і націоналістичний рух: історія та ідеї» (1994), «Лицарі духу: українські письменники-націоналісти, вісниківці» (у співавторстві) (1996), «Українська Понтида: геополітичні виміри сучасної України» (2002).

Відповідальний редактор видань творів класиків української літератури і політчиної думки: І.Франка, Д.Донцова, Є.Маланюка, Ю.Клена, У.Самчука, М.Рудницького, В.Домбровського, З.Коссака, Ірини Вільде, Наталени Королевої.

Продовжити читання →