14 червня в актовій залі Національного університету “Львівська політехніка” в рамках авторського проекту мовознавця Ірини ФАРІОН відбулася творча зустріч із доктором богослов’я та літургіки, перекладачем Святого Письма, архимандритом студитів отцем Рафаїлом Турконяком. Світлого духовного настрою творчій зустрічі додав ансамбль церковного співу “Калофонія” під орудою отця-диякона Тараса Грудового, який виконав кілька старовинних українських церковних мелодій.

Далі – урочистий момент: голова Львівської обласної ради свободівець Олег ПАНЬКЕВИЧ вручив отцеві Рафаїлові першу Почесну відзнаку пам’яті блаженного священномученика отця Омеляна Ковча, яку заснувала Львівська обласна рада. Цю відзнаку священик отримав, як зазначено в розпорядженні голови облради, за подвижницьку працю на ниві християнської духовності та активну громадянську позицію. Зазначимо, що отця представлено до нагороди за поданням депутата Львівської обласної ради від ВО “Свобода” Ірини Фаріон.

Після вручення нагороди Ірина Фаріон представила свого гостя. “Яке це щастя, що тема сьогоднішньої нашої зустрічі – Святе Письмо, а саме четвертий переклад Святого Письма, і як важливо, що цей переклад зробила не академічна установа, бо академічні установи не вміють робити таких одержимих речей. Це зробила одна особистість. Це знак того, які ми сильні, які ми вільні і які могутні”.

Ірина Фаріон наголосила, наскільки важливо усвідомлювати єдність Церкви і Нації як незамінних державотворчих чинників. “Унікальність перекладу отця Рафаїла в тому, що це перший переклад Біблії, який вийшов у нашій державі, бо попередні виходили на чужині, – наголосила Ірина Фаріон. – Унікальність і в тому, що цей переклад здійснила людина, яка не народилася в Україні. Але ця людина розуміла, що Україна кличе її. І щойно Україна проголосила незалежність, отець Рафаїл Турконяк прилетів сюди. Він розумів, що переклад Біблії українською мовою – це творення української нації. Цей переклад дає українцям відчуття абсолютної і неповторної української ідентичності”.

Свій виступ отець Рафаїл розпочав із розповіді про людину, яка доручила йому, навіть змусила, взятися за переклад Святого Письма українською, – про Патріарха Йосифа Сліпого. За традицією, подаємо нашим читачам уривки з вечора.

“Я би хотів сказати кілька слів про людину, яка мене до цієї праці (перекладу Острозької Біблії – ред.) спонукала. Це – патріарх Йосиф Сліпий. Я був ще молодим студентом, коли наші єпископи написали до Блаженнішого листа і повідомили, що їм потрібне видання Святого Письма Старого і Нового завіту, але таке, яке служило б і нашому, українському храму. До того часу українською мовою існувало три видання Біблії: Пантелеймона Куліша, яке з’явилося в Україні 1902 року, відтак було видання Івана Огієнка, і пізніше – Івана Хоменка. Але проблема полягала в тому, що Старий Завіт перекладали не із грецької мови, а з єврейської. Тож нам для Богослужіння бракувало певних книг, які ми замінювали іншими, або читали по-старослов’янськи”.

“Блаженіший (Йосип Сліпий – ред.) переконував мене перекласти Біблію, але я відмовлявся, казав, що за фахом є літургістом, а не перекладачем, хоча знав грецьку, єврейську, старослов’янську, латинську мови. Йосип Сліпий спочатку погодився, а потім знову почав казати, що якщо я знаю мови, то мушу зробити повний український переклад Біблії. Одного дня Блаженніший прийшов у мою келію, поставив на стіл офіційного листа і сказав: “Прочитай!” Я прочитав, і зрозумів, що він не лишив для мене вибору – мушу перекладати. Після того почалася праця над Острозькою Біблією, яка тривала тридцять років. Аби перекласти, мені довелося вивчати першоджерела – оригінали, з яких вона зроблена. …Мені неодноразово говорили, щоб я кинув цю справу і перестав мучитися. Але ж, хоч не хоч, перед Богом за таке треба було б відповідати”.

“Якість старослов’янської мови в Острозькій Біблії настільки висока, що один із професорів слов’янської мови у Віденському університеті у 1860-х роках, видаючи словник старослов’янської мови, як одне з джерел включив туди й Острозьку Біблію”.

“Я досі дивуюся величі українців у 15-17 століттях. Наприклад, Дмитро Туптало Ростовський, творчість якого я досліджував у другій докторській праці, створив життя святих. Латинська ж церква почала таку справу лише 10 років по його смерті. Ми випередили Захід”

“Маємо собі казати так, як казав покійний Блаженійший Сліпий: не запитуй, як щось зробити, а шукай, як це зробити, і знайдеш. Дуже часто, коли не хочемо чогось робити, шукаємо масу різних пояснень і перешкод для самих себе. Тому часом треба просто собі сказати: я те зроблю, бо воно потрібне”.

“Нас Бог створив українцями на те, щоб ми служили своєму народові. Маємо керуватися принципом: не питайся, що для тебе мають зробити, а думай, що ти маєш зробити для інших. Християнство полягає в тому, що ми маємо один одному служити. Служити і не зважати, чи нам заплатять за це”.

“Перекладати нелегко, бо наші словники вихолостили до такої міри, що часто треба створювати нові слова…”

“Усе, що діється в нашій державі, залежить від кожного українця. Ми тепер будемо мати вибори. Ці вибори дуже важкі, бо від них залежатиме наше життя. Не кидайте порожніх бюлетенів. Робити так – це віддати голос за свого ворога. Тоді пізніше нема чого нарікати – якщо я не пішов на вибори або кинув зіпсутий чи порожній бюлетень, то я собі таке вибрав. Пам’ятаймо, що все залежить від кожного з нас. Нема неважливої людини у світі, а тим більше сьогодні в Україні”

“Серед улюблених моїх книжок – англійська фантастика – маю цілу бібліотеку. Закінчую одну книжку – починаю другу. Українською мовою полюбляю читати стару класику – Шевченка, Франка, особливо – письменників 16-17 століття, бо вони створювали надзвичайні речі”.

“Українська молодь живе в своєму часі і знає його, і до неї також говорить Господь. І вона є саме такою, якою її зробив Бог. А Господь зробив її іншою. І Богу дякувати, бо я не знаю, чи світ був би такий гарний, якби молоде покоління було таке ж, як і попереднє. Мусимо пам’ятати, що й ми колись теж були молодими, і мусимо дати нашій молоді свободу – так само, як наші батьки колись дали її нам. Якщо ми добре виховали свою молодь, на Божих засадах, лишімо її молодою…”

“З комп’ютером я почав працювати ще 1978 року. В той час комп’ютер був як ця лавка, на якій я сиджу, а екран – удвічі більший. Взявся я до комп’ютера тому, що працював над Острозькою Біблією, і одного дня (то був празник Покрови) зрозумів, що на таку роботу потрібно дуже багато часу, олівців і паперу, і якщо я буду працювати такими темпами, то маю жити 128 років, щоби закінчити переклад. Наступного дня поїхав у Нью-Йорк і за 8 тисяч доларів купив свій перший комп’ютер. Тоді кожна програма дуже дорого коштувала, а щоб їх складати, треба було ходити до університету і вчитися. Тому я пішов і навчився – і сьогодні є професійним програмістом. Свої перші програми я склав сам. Бо тоді не було таких, які писали б різними мовами, а мені треба було, щоби мій комп’ютер писав принаймні п’ятьма мовами, а то й десятьма. Тобто програмістом я став із необхідності. …Ще й сьогодні я програмую шрифти, особливо старослов’янські, бо їх ніде нема. І коли мені не подобається та чи інша програма, яка не хоче робити того, що мені потрібно, – залажу їй в голову і програмую так, як того потребує моя робота”.

“Хто послав Україні Кравчука, Кучму, Ющенка і Януковича? Ніхто не послав, ми самі собі вибрали. Тож не можемо ні на кого нарікати, хіба на себе. Наше майбутнє – в наших руках. Як собі виберемо, так і будемо мати. І якщо ми не ходимо на вибори, бо ліниві, то тоді не нарікаймо. Якщо не дбаємо, щоби посадити у парламенті християн, а садимо туди людей за гроші – ми самі собі винні”.

Довідка. Отець Рафаїл Турконяк народився у Великобританії, куди емігрувала його сім’я. Початкову освіту здобував у Манчестері, а коли виповнилося 11 років, поїхав навчатися до Малої семінарії в Римі. Згодом вирішив піти в монастир. У науковому доробку отця-доктора Рафаїла Турконяка – кількадесят праць із літургіки та бібліїстики. Однак найважливіший плід багаторічної праці – переклад критичного видання Острозької Біблії. Він здійснив унікальний переклад Острозької Біблії сучасною українською мовою, дослідивши всі відомі тексти Святого Письма різними мовами (отець Рафаїл знає понад десяток мов). Ця праця тривала тридцять років.

Додамо, що ця зустріч стала восьмою і завершальною в першому циклі проекту Ірини Фаріон “Від книги – до мети”. Автор проекту висловила сподівання, що наступний етап збиратиме ще більші аудиторії і познайомить із багатьма цікавими людьми.

Пропонуємо вашій увазі репортаж з зустрічі:

Повний запис: