У межах авторського проєкту народного депутата України свободівки Ірини Фаріон “Від книги до мети” відбулася творча зустріч із письменником та науковцем Миколою Тимошиком та презентація його проєкту “Запізніле вороття” (про творчість митрополита Івана Огієнка).

На початку зустрічі авторка проєкту свободівка Ірина Фаріон представила львів’янам гостя. Микола Тимошик – доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри видавничої справи та мережевих видань Інституту журналістики та міжнародних відносин Київського національного університету культури та мистецтв; член національних спілок письменників і журналістів; голова Фундації ім. митрополита Іларіона (Огієнка); автор 11 книг із різних ділянок українознавства.

Також Ірина Фаріон підкреслила, що сьогоднішня зустріч повертає до джерел цього проєкту, який насамперед покликаний популяризувати наукову книжку. А Микола Тимошик – це учений, який вивів на українську арену ім’я надважливої людини в історії української літератури, мистецтва, церковного руху, друкарства, а саме – Івана Огієнка: “Ми відчуваємо зараз несамовиту спрагу на вільних, красивих і сильних людей і особистостей. Не тому що їх нема, а тому, що ми їх не бачимо у засобах масової інформації. Треба звести класика, який відійшов, і класика, який творить. Така є традиція цього проєкту”.

Ірина Фаріон вважає себе ученицею Миколи Тимошика і пригадує, як ще зі студентських років витинала його наукові статті, потім, як уже стала викладачем, давала ті статті конспектувати. Свободівка зазначає: “Для нас сьогодні дуже важливо подати людям імпульс внутрішньої духовної сили, яка у часи сум’яття контрреволюції, яку ми зараз переживаємо, робить людину сильною. Найважливіша робота – системна, цілеспрямована, невідступна, це робота не завдяки чомусь, а всупереч, навіть часом всупереч часові”.

Микола Тимошик розповів львів’янам про свій проєкт “Запізніле вороття”. Почався він з книги “Історія українського друкарства” Івана Огієнка, яку Микола Тимошик презентував на одному з перших форумів видавців у Львові: “Ця книжка є прикладом того, як може одне ім’я заборонене, маловідоме перевернути долю, змінити саму людину, пріоритети”. Тоді Микола Тимошик відсунув майже закінчену дисертацію з иншої теми і почав досліджувати спадщину Івана Огієнка, яка вивела його на тему докторської роботи.

Іван Огієнко в Україні був заборонений. Його архіви збереглися в Канаді. У своїх заповітах, яких Огієнко написав три, він зазначив: “Коли я помру, то передайте архів до бібліотеки в Україну! Але за умов – коли Україна буде вільною і коли буде вільна Церква”. Канадська сторона вважає, що ще рано передавати архіви в Україну, ще не час. І тоді у Канаді дійшли компромісного рішення: дали Миколі Тимошику на руки копії всіх праць Огієнка та уклали з ним угоду про те, щоб він забезпечив видання і поширення тих тексів в Україні. Таким чином і постав проєкт “Запізніле вороття”. У 2000 році вийшла перша книжка “Українське монашество”, яка викликала велике збурення і в церковників, і в цивільній науці. У цій книзі Огієнко довів, що чернецтво – це плоть від плоті представники нації, це Божі бджоли, які творять національну культуру. Після цієї книжки далі пішли унікальні тексти, яких сьогодні сімнадцять”. Львівська громада однією з перших мала можливість побачити книгу, яка вийшла у травні, – “Ідеологія української церкви”.

Авторка проєкту Ірина Фаріон зазначила, що вона, як науковець, теж починала з Івана Огієнка. Її перше наукове дослідження – це студії над однією з праць Огієнка: “Іван Огієнко – це не лише науковець. Це політик. Він був міністром освіти в уряді УНР, міністром віросповідань і віровизнань. І як міністр освіти він зробив найповажніше – перевів усі школи на викладання винятково українською мовою. Він перевів усю документацію на українську мову. Як міністр віросповідань, він видав наказ обов’язково правити Службу Божу лише українською. Хоч би до якої партії він належав, він змагався за самостійну Українську державу до останнього українського рядка і до останнього патрона”.

Пропонуємо Вашій увазі відео з заходу: