26 лютого 2013 року у межах проєкту Ірини Фаріон “Від книги до мети” відбулася презентація унікальної монографії професора Михайла Худаша “Походження імен та релігійно-міфологічні функції давньоруських та спільнослов’янських язичницьких божеств”.

Учасником представлення книги був директор Інституту народознавства, академік НАН України Степан Павлюк.

Під час представлення відомий мовознавець, народний депутат України від Всеукраїнського об’єднання “Свобода” Ірина Фаріон зазначила, що сьогоднішня зустріч особлива, адже автор присутній лише духовно, його немає матеріально.

“Ми презентуємо сьогодні унікальну працю Михайла Лукича Худаша – зовні суворого, вольового та жорсткого чоловіка. Саме завдяки цим рисам він створив пам’ятник нашій українській мові у системі власних назв, починаючи від імен людей, назв населених пунктів, назв народів, закінчуючи іменами богів. На жаль, спадщина цього вченого не зовсім відкрита для суспільства. Часто праці такого характеру герметичні – часом науковці пишуть один для одного, для студентів. Ми спробуємо розсунути межі сприйняття спадщини професора Михайла Худаша, який відійшов від нас зовсім недавно”, – зазначила Ірина Фаріон.

За словами Ірина Фаріон, світ творчости професора Михайла Худаша – це джерело сили не тільки наукової, але й екзистенційної: “Михайло Лукич вже після своєї смерти подарував нам свою найпотужнішу працю. Він належить до тих науковців, до тих громадян, до тих українців, які не зникають, а еманують після свого відходу у той світ. Як стати таким, щоб творити після смерти? Аби зрозуміти це, потрібно заглибитися у життя тих людей, які дарують нам приклад для наслідування, щоби побороти власні сумніви. Аби побороти песимізм – є один лік, який називається щоденна пекельна праця, за якою ти не маєш часу вказувати комусь, що робити, і за якою ти не маєш часу впадати у печаль.

Це був один з найпотужніших ономастів не лише в слов’янській антропоніміці та ономастиці, але у світовій також. Я мала щастя 17 років входити в життя і творчість цієї унікальної людини. На перший погляду суворий, естетичний, категоричний та принциповий. Про нього казали – якщо він читав чиюсь дисертацію, то решта не мають сенсу її читати. Бо з дисертанта викручені всі соки, немає вже що правити. Але разом з тим це була людина погідна, як літній день, людина, яка була готова у будь-яку хвилину пустити світлу кришталеву сльозу, людина, яка була готова обійняти тебе добротою. Я тільки одна з його учнів, яким він відкрив мову як велику науку та щоденне життя. Він створив цілу ономастичну школу – львівську, про яку не дуже люблять казати в межах нашої держави. Михайло Худаш виховав цілу плеяду дослідників, у першу чергу, українських прізвищ, зрештою він є творцем терміна, який звучить “прізвищева назва”, і вже наступна генерація вчених без цього терміна, як хірург без скальпеля, не вміє досліджувати антропонімного матеріалу. Тут мимоволі згадуються слова великого Гайне, який казав: “Тільки у генія для вираження нової думки є нове слово”.

Праця “Походження імен [….] язичницьких божеств” – це останнє зацікавлення Михайла Худаша, яке не давало йому відійти з цього світу. “Цю книгу не просто читати, це не просто потік свідомости, влитий у художні образи та форми – це потік наукової свідомости. Це дуже складний синтаксис, побудований на суцільному повторенні і заглибленні в те, що ти говориш.

Якщо вам складно буде це сприймати, можна читати цю книгу по-іншому, знайти в ній для себе заголовні статті про тих богів, які особливо вас цікавлять, і зупинитися на їх назвах без залучення наукового апарата, адже він цікавий передусім для науковців.

Презентована книга – класика антропонімійної науки. За її допомогою можна проникати в етимологію імен Бог, Білобог, Велес, Волос, Дажбог, Дана, Дива та інших і поглиблювати нашу історичну пам’ять, нашу історичну свідомість.

Лише зауважу на наукових принципах, адже Михайло Лукич етимологізує всі ці назви богів, а їх понад 30, винятково на слов’янському антропонімійному матеріалі. Він не шукає коріння тих богів на іранському матеріалі, як це робить велика кількість учених. Михайло Худаш кардинально руйнує стереотипи про те, якого походження ці імена. Власне, в цьому полягає найбільше посилів у праці. Бажаю усім заглиблення в те, що по собі залишив Михайло Лукич. Не маю жодного сумніву, що він тут сьогодні з нами, іронічно до нас усміхається, поблажливо за нами всіма спостерігає, розуміє, які ми всі діти Божі, та дає нам посил з неба – як потрібно вивчати свою історію не завдяки чомусь, а всупереч усьому”, – зазначила Ірина Фаріон.

Пропонуємо вашій увазі відео з заходу: