Святосла́в Йо́сипович Карава́нський (* 24 грудня 1920, Одеса) — український мовознавець, поет, журналіст, автор самвидаву. Багатолітній в’язень концтаборів СРСР 1944–1960, 1965–1979. Член ОУН.

З 1979 р. — в еміграції. Народився в сім’ї інженера.

Середню школу закінчив в Одесі 1938 р. Вчився в Одеському індустріяльному інституті, а з 1939 ще й на заочному підвідділі інституту чужоземних мов. Ще в шкільні роки почав писати вірші й оповідання, деякі з них публікували в піонерській пресі. Навчаючись в інституті, Караванський робить перші спроби перекладу, мріє трудитися літературою.

У 1940 р. полишає інститут і самохіть іде до війська, щоб, відслуживши, вступити на філологічний факультет університету. У липні 1941-го частина, в якій служив Святослав, потрапила в оточення німецьких військ у Західній Білорусі. Після полону, Караванський повертається на початку 1942-го в Одесу, вступає на літературний факультет університету, де зближується з гуртком української молоді, зв’язаної з ОУН. Організовує книгарню української літератури «Основа», а виторгувані гроші передає на потреби гуртка й українського театру. Його переслідує румунська сіґуранца. В 1944 виїздить до Румунії, звідки в липні того ж року нелегально повертається у звільнену Одесу. Але третього ж дня після повернення, при спробі відновити зв’язок з колишніми гуртківцями, Караванський був заарештований. Під час слідства його обіцяли звільнити, якщо буде доносити про настрої студентської молоді, але він відмовився.

У 1945 р. військовий трибунал Одеського військового округу засудив Караванського до 25 років позбавлення волі. Карався в багатьох таборах — будував залізницю на р. Печорі, рубав ліс коло Магадана, добував золото на Колимі, будував магістраль Тайшет — Лена, шив одяг у Мордовії.

Коли умови в таборах після смерти Сталіна пом’якшали, Караванський береться за свою давню мрію — літературну працю й багато пише — вірші, віршовані казки, п’єси, перекладає. Деякі з його творів навіть публікували в центральних виданнях («Літературна Україна»). 1954-го розпочинає велику роботу над «Словником українських рим».

19 грудня 1960, після 16 років і 5 місяців ув’язнення, Караванського звільняють постановою Дубравного ВТТ (виправно-трудовий табір) — на підставі ст. 2 Указу про амністію від 17 вересня 1955 термін ув’язнення Караванського скорочений наполовину, тобто на 12,5 років. Він повертається до Одеси, працює механіком ремонту обчислювальних машин, перекладачем у редакції обласної газети «Чорноморська комуна», позаштатним кореспондентом журналу «Україна», виїздить на заробітки до республіки Комі та ін. Закінчує працю над «Словником рим української мови» (Досі в Україні нічого схожого не було створено. Словник містить біля 60 000 римованих пар, складених від самого автора, а не взятих із творів поетів. Ця праця має велике значення для розвитку літературної й мовної культури України), багато перекладає з англійської мови, друкує книжку «Біографії слів», часто виступає з дописами про мову. У цей період Караванський закінчив розпочатий ще в таборі «Словник українських рим» (біля 1000 друкованих сторінок). 1961 року одружився з Ніною Строкатою. У 1962 р. вступив на заочний підвідділ філологічного факультету Одеського університету.

Караванський брав активну участь у громадському житті країни: збирав українські книжки для Кубані, пропонував організувати всенародні врочистості до ювілею М. Лисенка, виступав за дублювання фільмів українською мовою й т. ін. У 1965 р. занепокоєний ростом русифікації шкіл і ВНЗ, написав статтю «Про одну політичну помилку», став автором самвидаву. Після цього 4 вересня 1965 року проведено обшук, 13 листопада — арешт. Оскільки не було жодного формального приводу для суду над Караванським, то на подання КДБ Ґенеральний прокурор СРСР Р.Руденко опротестував його звільнення за амністією. Без суду і розслідування Караванського відправили досиджувати 25-літній термін (8 років і 7 місяців) у таборах суворого режиму. Караванський 5 разів оголошував голодування протесту, у Володимирській тюрмі зібрав свідчення в’язнів — учасників і свідків розстрілу польських офіцерів у Катині, підготував про це статтю, щоб передати її на волю. Влітку 1969 р. його було заарештовано в тюрмі й там же засуджено додатково ще на 5 років тюрми і 3 роки таборів особливо суворого режиму.

У грудні 1971 року арештовують дружину Ніну Строкату-Караванську, яка допомагала Святославу. У травні 1972 року її засуджують на 4 роки таборів[1].

Усього Святослав Караванський провів у неволі 31 рік. У листопаді 1979 еміґрував разом з дружиною до США. Веде громадську й наукову діяльність, опублікував низку праць із мовознавства. 1993-го в Києві вийшов його «Практичний словник синонімів української мови», 1998 та «Російсько-український словник складної лексики».

Презентація: Святослав Караванський

Державні нагороди
Орден «За мужність» I ст. (8 листопада 2006)[2] — за громадянську мужність, самовідданість у боротьбі за утвердження ідеалів свободи і демократії та з нагоди 30-ї річниці створення Української Громадської Групи сприяння виконанню Гельсінкських угод.
«Моє ремесло: Поезії». — Лондон: Укр. вид. спілка, 1984.
«Секрети української мови: науково-популярна розвідка з додатком словничків репресованої та занедбаної української лексики», Кобза, 1994. — 150 с.ISBN 5-87274-051-4
«Секрети української мови». Друге видання, значно розширене. Львів, БаК, 2009
«Пошук українського слова, або, Боротьба за національне „Я“». ВЦ Академія, Київ, 2001. — 233 с. ISBN 966-580-070-1
«До зір крізь терня, або хочу бути редактором». БаК, Львів, 2008. — 120 с. ISBN 966-7065-81-2
«Книга-журнал одного автора», БаК (Львів), 2010. — 240 с. ISBN 978-966-7065-96-6
«Звідки пішла єсть московська мова або шила в мішку не сховаєш» 2012 БаК,Львів
«Практичний словник синонімів української мови», Кобза, Київ, 1993. — 469 с. ISBN 5-87274-050-6
«Російсько-український словник складної лексики», ВЦ Академія, Київ, 1998. — 709 с. ISBN 966-580-032-9
«Російсько-український словник складної лексики». Друге видання, доповнене й виправлене. Львів, БаК, 2006. — XIV + 562 с. ISBN 966-7065-60-X // (Словник видано в авторській редакції за правописом 1928 року)
«Практичний словник синонімів української мови». Друге видання, доповнене й опрацьоване. «Українська книга», Київ, 2000. — 480 с. ISBN 966-7219-11-9
«Словник рим української мови», БаК, Львів, 2004. — 1027 с. ISBN 966-7065-45-6
«Практичний словник синонімів української мови». Третє видання, опрацьоване й значно доповнене. Львів, БаК, 2008, 2012.