У межах авторського проєкту народного депутата України від ВО “Свобода” Ірини Фаріон “Від книги до мети” у “Львівській політехніці” 10 червня 2014 року відбулася зустріч із письменником і кобзарем Сашком Лірником (Олександром Власюком).

Організаторка проєкту Ірина Фаріон представила присутнім гостя чергової зустрічі: “Цей дивовижний чоловік каже, що казка – це не для дітей. Казка в першу чергу – для мами і тата, для бабусі і дідуся. Казка – це найкращий вітамін, що насичує і чистить наші душі. Казка – це ментальна картина світу. Хочете пізнати українську душу – читайте про Івасика-Телесика, хочете пізнати московську душу – читайте про Іванушку-дурачка. Лірник повертає українцям усвідомлення того, що виховання (а казка це передусім виховання) триває все життя. І діти виховують нас більше, ніж ми виховуємо їх, як нам часом здається”.

Свободівка розповіла, що їхня зустріч із Сашком Лірником відбулася на Майдані у листопаді. Тоді і запланували зустріч у Львові. “Насамперед, коротко про головного героя чергової зустрічі в рамках проєкту “Від книги до мети”. Сашко Лірник (Олександр Власюк) народився в Умані, але більшість свого життя прожив у Мурманську. Однак магічна Україна повернула його сюди. Сашко Лірник, хоч справжнє прізвище його Власюк, – казкар, інженер, якого можна назвати інженером душ у прямому значенні цього слова, учасник київського гурту “Вій”, актор, телеведучий, автор телепрограм, був членом журі фестивалю авторської пісні “Срібна підкова”, постійний учасник фестивалів “Країна мрій”, “Шешори”, володар почесного звання Заслужений працівник культури України, володіє такими музичними інструментами, як поліська ліра, дримба, бубон, має учнів в Україні, Росії та США. Майже 15 років прожив у Росії, у Мурманську, де брав участь у створенні українського земляцтва. Повернувся в Україну. Дитяче журі обрало його найкращим дитячим письменником в Україні. За 10 днів у книгарнях Львова будуть казки Сашка Лірника. Організаторка зустрічі розповіла львів’янам, що запросила Сашка Ліринка як дуже світлу персону, “як енергетичну батарейку для нас, втомлених, але щасливих, що ми є і будемо”.

“Живий діючий казкар” (так себе назвав Сашко Лірник) першу свою казку написав у 4 роки. Тоді до нього прийшов перший успіх. Серйозно почав творити уже в Мурманську, де працював інженером, начальником цеху. Але без України жити не міг. У далекому 1986 році створював українське земляцтво. Це товариство було єдине в Росії. Воно видавало газету, мало недільну школу. Страшенно любив казки, які йому розказували мати та батько. Потім, коли народилися його діти, він їм розповідав, для того, щоб вони знали рідну мову, оскільки жили в російськомовному оточенні. Як переконаний Сашко Лірник, з дитиною треба як мінімум 40 хвилин на день розмовляти, спілкуватися, тоді дитина буде ваша. Якщо ні – то дитина буде телевізійна.

Не має Сашко Лірик рецепту написання казок, бо переконаний, що повинен бути талант від Бога. Казкар теж має дар передбачення. Ще 2012 року йому вдалося передбачити події Майдану. Загалом він переконаний, що знає, відчуває те, що й народ. “Я відчув, коли увесь світ став в українських вишиванках, уся Україна стала вишиванкою, а вишиванка – це душа нації”, – каже він.

На запитання Ірини Фаріон, чим для нього є Галичина, Сашко Лірник висловив своє захоплення цим краєм: “Одним словом я не скажу. У Львові себе почуваю, як удома. Дивуюсь, скільки наснаги, скільки сили йде з Галичини. Мене чарує її шляхетність. У всі часи вона жертвувала всім: що 1917 року, що 1945-го, що 2004-го, що 2014-го. Без Галичини не було б України. Згадується Майдан, коли, здається, все – і тут під’їжджає львівський автобус, виходять хлопці і перемога таки наша. Галичина – це український П’ємонт, це наше серце. Без Галичини, без Львова не було б Києва, не було б України. Духовний стрижень саме тут. Небесне місце – це Львів. Багато людей із Небесної сотні – зі Львова”.

Водночас Ірина Фаріон висловила своє захоплення Великою Україною і зазначила: “Ми ще ніколи не відкривалися так один одному, як відкрилися тепер. У цьому і полягає найвище таїнство, коли галичанин відкрився великоукраїнцю, коли східняк із Луганська і Донецька придивляється зараз до нас. Велика Україна є містичною на кожному кроці, починаючи з Батурина і закінчуючи Чигирином, Конотопом…”. “Можливо, тобі треба було пройти той урок – жити серед чужинців, аби зараз їздити Україною і прищеплювати українство тим, які, живучи на нашій землі. цього ще не усвідомили”,– говорила свободівка, звертаючись до гостя. Сашко Лірник на це зауважив: “Я насправді пересвідчився у тому, що найбільші патріоти ті, які жили поза межами України”.

Щодо різниці між українцями та росіянами, Лірник переконаний – росіяни не є братній нам народ: “Вони не є близькі для нас. У них зовсім інші цінності. Це залишки орди. Їм треба царя, вони без того не можуть. У них жодної української школи. У Мурманську живе 105 тисяч українців, і ми хотіли зробити українську школу. Нам казали “ні”. Чому я повинен мати державну мову чужинця? Не знаю, чи лікується отой вірус кацапізму. Але вірю – наступні покоління будуть українцями”.

Сашко Лірник переконаний, що він є зброєю набагато потужнішою, ніж уся телевізія, і наголошує: “Українець – не дурний. Він не хохол. Він переможець”. Тому українці в його казках перемагають.

Відео заходу: