У рамках авторського проекту Ірини Фаріон “Від книги – до мети” відбулася творча зустріч із професором, проректором Національного університету “Острозька академія” Петром Кралюком. На заході відбулася презентація його роману “Сильні та одинокі” та енциклопедії “Острозька академія”.

Як розповіла модератор зустрічі, відомий мовознавець свободівка Ірина Фаріон, захід відбувається під гаслом із листа Степана Бандери до Андрія Мельника: “Світ форми тепер валиться. Настає час змісту, час діла. Ходімо разом із ним! Сильні й одні”. Саме ця теза стала стрижнем роману Петра Кралюка “Сильні та одинокі”.

“Так написав у своєму листі Степан Бандера до Андрія Мельника 1940 року. Навколо цієї тези крутяться усі події в цьому унікальному романі, де зійшлися різні часові площини – XVII і XX століття та третє тисячоліття. Цей роман доводить тезу Юрія Герасимовича Іллєнка, що наш час не лінійний, а точковий – все відбувається одночасно: і минуле, і теперішнє, і майбутнє. Петро Кралюк унікальний чоловік у тому сенсі, що він із допомогою художніх образів не просто доводить це, а вкладає в серце й підсвідомість людей. Мудрі греки казали, що ми ходимо дорогами почуттів, а саме художні тексти апелюють до наших почуттів. Це найпотужніше, що існує в людини, тому не випадково науковець приходить до художнього образу, але своєрідність тексту Петра Кралюка полягає в тому, що наукове там обов’язково присутнє. Читаючи цей роман, ви матимете типові наукові покликання. Цінність цього роману в тому, що він актуалізує наші приспані можливості, що дарує нам відповіді на дуже складні й контраверсійні запитання. Цінність його в тому, що це інтелектуальний роман. Це не сюжетний твір – він створений за принципом Лесі Українки, коли змагаються так звані антиномії, коли можна заперечити істину рівно такою самою мірою, як і ствердити її”, – зазначила у вступному слові Ірина Фаріон.

Окрім цього, націоналістка наголосила, що роман “Сильні та одинокі” повертає нас до правдивих цінностей.

“Коли я дочитала роман, то подумала: Бандера, Коновалець, Шухевич й інші жертвували своїм життям. Нам залишається жертвувати своїм комфортом. Цей роман навертає нас до правдивих цінностей, і той комфорт, який ми маємо зараз у цій залі, де відкрито і відверто можемо говорити, – це їхній найбільший здобуток, це їхня найбільша перемога. Вони реально перемогли своєю смертю. Ми народилися з їхнього безсмертя”, – підкреслила Ірина Фаріон.

Автор презентованих книг розповів, що над енциклопедією “Острозька академія” майже впродовж п’ятьох років працювали близько 40 авторів, а він виступив як редактор. Завдяки цьому виданню читач зможе скласти уявлення про багатство української культури XVI-XVII століття.

“Енциклопедія “Острозька академія” – фундаментальна праця. В ній йдеться про Острозьку академію XVI-XVII століття. У книзі вміщено ілюстративний матеріал, щоби читачі мали уявлення, яка багата наша культура. До того ж це була не лише народна культура, а й власне елітарна, культура європейського рівня, і до сьогодні портрети, зображення справляють велике враження на людей. Над книгою працювали близько 40 авторів впродовж п’ятьох років, я ж виступав як редактор цього видання. Тут зібрано матеріал, який стосується не лише діяльності Острозької академії, але й загалом української культури того часу”, – розповів Петро Кралюк.

Петро Кралюк зазначив, що ідею написання роману “Сильні та одинокі” виношував довго. За його словами, у цьому творі він відкриває читачам Степана Бандеру як сильну та цілеспрямовану фігуру.

“Мені хотілося показати Степана Бандеру як людину, яка зуміла перебороти свою хворобу. Якщо ви бачили світлини із студентського життя Степана Бандери, то, можливо, звернули увагу, що він ходив із паличкою, але подальша боротьба його не тільки загартувала, але й вилікувала.

Мене вразило, що Степан Бандера вже з молодих років готувався до того, що він перебуватиме у в’язниці, він сам готував себе до тортур. З іншого боку Степан Бандера надзвичайно містична фігура, навіть його вбивство. Мені здається: він відчував, що його вб’ють”, – розповів автор.

Твір складається із чотирьох частин. Перша – діалог Степана Бандери зі слідчим, полонізованим українцем. Це своєрідна інтелектуальна боротьба. Друга частина – це розмова Степана Бандери з Яремою Вишневецьким, який приходить на розмову до Бандери в мареннях, коли він перебуває в підвалі тюрми “Святий хрест” у Польщі.

“Я уявляю, що до Степана Бандери приходить Ярема Вишневецький у снах, у своєрідних мареннях. І між ними відбувається розмова. У кожного своя правда: у Яреми – своя, у Степана Бандери – своя”, – розповів Петро Кралюк.

Дії третьої частини роману відбуваються в концтаборі “Заксенхаузен”, де перебували Андрій Мельник, Олег Ольжич та Яків Джугашвілі – син Йосипа Сталіна.

“І ось я собі уявив, щоби відбулося, якби Степан Бандера зустрівся із Яковом Джугашвілі, а можливо, вони зустрічалися і, можливо, в них були певні розмови? Або про що міг Степан Бандера говорити з Олегом Ольжичем чи з Андрієм Мельником? Які б відбувалися між ними розмови, які б вони порушували теми. Це власне третя частина”, – зазначив Петро Кралюк.

У четвертій частині роману, автор розповідає про вбивцю Степана Бандери – Богдана Сташинського, який врешті зізнається у вбивстві й кається.

“Це своєрідна сповідь Сташинського, який походив зі Львівщини, і якого в молоді роки завербували, після чого він став совєцьким агентом і довго полював на Степана Бандеру. Але після цього вбивства, це теж своєрідна містика, через два роки втікає до Західної Німеччини і здається поліції, де розповідає, що він вбивця Степана Бандери”, – зазначив автор роману.