Тарас Чухліб — український історик, доктор історичних наук, провідний науковий співробітник Інституту історії України НАН України, директор Науково-дослідного інституту козацтва. Вивчає міжнародні відносини та зовнішню політику України в 16 – 18 століттях, історію козацтва.

Народився 20 серпня 1966 року в с. Ольшаниця  Таращанського району  (нині — Рокитнянський район), Київської області. Батько – український письменник Василь Васильович Чухліб (1941 – 1997), мати – кандидат філологічних наук, доцент Віра Федорівна. Закінчив історичний факультет НПУ імені М. П. Драгоманова, стажувався у Варшавському університеті.

Проживав у м. Добропіллі Донецької області та м. Українка поблизу с. Трипілля Київської обл., де навчався у сш. №2. Служив в Північно-Кавказькому військовому окрузіЗС СРСР, працював робітником на Київській книжковій фабриці.

Наукові інтереси: історія міжнародних відносин, в тому числі українсько-російських та українсько-польських стосунків 16 — 18 століть, козацтво, гайдамаччина.

Автор кількох монографій. Учасник міжнародних конференцій в Білорусії, Казахстані, Польщі, Росії, Швейцарії та Україні.

Головний редактор наукового щорічника «Український історичний збірник», заступник відповідального редактора наукового видання «Україна в Центрально-Східній Європі (від найдавніших часів до кінця XVIII ст.)».

Член Ради українського козацтва при Президентові України (2005 — 2010 рр.), Українського інституту воєнної історії, Національної спілки краєзнавців України та Лисянського краєзнавчого товариства «Витоки» Черкаської обл.

Книги неодноразово номінувалися на «Кращу книгу року» (1999, 2008, 2009, 2010). Видання «”Пакти і конституції” Української козацької держави (до 300-річчя укладення» (упоряд. Т. Чухліб, М. Трофимук); Львів: “Світ”, 2011; 440 с.) отримала перемогу на конкурсі “Книга року – 2011” у номінації “Дослідження/Документи”.

Опублікував близько 250 наукових та науково-популярних праць з історії України, Польщі, Росії, Туреччини XVI—XVIII ст.:

«Козацький устрій Правобережної України в останній чверті XVIII ст.» (К., 1996)

«Незнайома Кліо. Таємниці, курйози і казуси української історії» (К., 2001, у співавторстві з В. Горобцем)

«Гетьмани і монархи. Українська держава в міжнародних відносинах 1648—1714 pp.» (K.; Нью-Йорк, 2003; 518 с.)

«Гадяч 1658 р. та ідея його відновлення в українсько-польських стосунках» (К., 2008)

«Козацьке коріння Миколи Гоголя» (К., 2009)

«Козаки та яничари. Україна у християнсько-мусульманських війнах 1500—1700 рр.» (К., 2010; 435 с.)

«Секрети українського полівасалітету: Хмельницький — Дорошенко — Мазепа» (К., 2011; 327 с.)

“Відень 1683: Україна-Русь у битві за “золоте яблуко” Європи” (К., 2013; 528 с.)

Матеріали взяті із Вікіпедії.