Павло́ Юхи́мович Грице́нко  — український мовознавець, доктор філологічних наук (1991), професор (1993), директор (2008)Інституту української мови НАН України.

Народився 23 вересня 1950 року в с. Матроска Ізмаїльського району Ізмаїльської обл. (сьогодні Одеської обл.)

Закінчив Одеський державний університет (1973), аспірантуру Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР (1979). З 1987 року — завідувач сектора діалектології Інституту мовознавства імені О. О. Потебні АН УРСР, а з 1991 року — відділу діалектології Інституту української мови НАН України. Від 2008 року директор Інституту української мови НАН України.

Наукова діяльність

Досліджує українську діалектну мову, проблеми взаємодії діалектів і літературної мови, типології і зв’язків слов’янських діалектних систем, теорії лінгвістичної географії, діалектної текстології й текстографії, історії мовознавства. Автор індивідуальних монографій «Моделювання системи діалектної лексики» (1984), «Ареальне варіювання лексики» (1990). Співавтор «Общеславянского лингвистического атласа», вып. 3, 4а, 4б, 5, 6, 8 (1994–2009).

Ініціював дослідження говірок Чорнобильської зони (співавтор видань «Говірки Чорнобильської зони: Тексти» (1996), «Говірки Чорнобильської зони. Системний опис» (1999), а також Українського діалектного фонофонду (співавтор видання «Український діалектний фонофонд» (2004).

Керує підготовкою бази Словника українських діалектів.

Член міжнародних комісій при Міжнародному комітеті славістів (комісія Загальнослов’янського лінгвістичного атласу та комісія етнолінгвістики), співавтор і член редколегії «Загальнослов’янського лінгвістичного атласу».

Автор понад 400 публікацій з українського і слов’янського мовознавства.

Література

• Професор Павло Юхимович Гриценко. Матеріали до бібліографії вчених. — Черкаси, 2010. — 110 с.
• Н. П. Прилипко.Гриценко Павло Юхимович // Українська мова: енциклопедія. — К.: Українська енциклопедія, 2007.
• Інститут української мови: історія та сучасність. — К., 2011. — С. 47-48.