Автор монографії проф. Дмитро Степовик
понад тридцять років працює на науковій ниві в Національній Академії наук України: від аспіранта і молодшого наукового працівника до професора, що має два наукових ступені доктора наук (філософії і мистецтвознавства), низку національних і міжнародних академічних нагород. Народився 7 жовтня 1938 р. в Житомирській області; вищу освіту здобув у Київському державному університеті ім. Тараса Шевченка; закінчив аспірантуру з історії й теорії образотворчого мистецтва в Інституті мистецтвознавства, фольклору й етнографії Академії наук України. Діапазон наукових інтересів: історія християнського мистецтва (гравюри стародруків, давні й сучасні ікони), балканістика (зокрема болгарське образотворче мистецтво), релігієзнавство. З цих питань проф. Дмитро Степовик видав близько 20 монографій, популярних книг і навчальних посібників та опублікував декілька сотень статей і есеїв у збірниках та журналах.
З унезалежненням України, після розпаду СРСР, перед ученим, як і перед багатьма іншими представниками української наукової і творчої інтелігенції, відкрилися двері для наукових контактів з іншими країнами, зокрема тими, де проживають українці діаспори. Дмитро Степовик побував за останнє десятиліття у США, Канаді, в країнах Західної Європи, активно досліджуючи творчість майстрів мистецтва в діаспорі. На основі цих досліджень він написав монографії про українських скульпторів Михайла Пара- щука (Болгарія), Леоніда Молодожанина (Канада), Михайла Черешньовського (США), про графіка і маляра Якова Гніз- довського (США), про малярку ікон і релігійних настінних композицій Христину Дохват (США). Книги про Паращука й Молодожанина вже надруковано. Нині читач одержує працю про Черешньовського, а книги про Гніздовського і Дохват, очевидно, з’являться в недалекому майбутньому.
Проф. Дмитро Степовик, паралельно з науковою, провадить і викладацьку роботу: він професор Київської духовної академії УПЦ Київського Патріархату, Українського Вільного Університету в Мюнхені, Прикарпатського університету (одночасно завідує тут кафедрою релігієзнавства і культурології), Теологічно-Ка- техитичного Духовного Інституту УГКЦ в Івано-Франківську. З лекціями в університетах і академіях, з доповідями на наукових конференціях проф. Дмитро Степовик виступав у багатьох країнах Заходу.
ПРОФЕСОР ДМИТРО СТЕПОВИК. ДОВІДКА
Автор книги про Якова Гкіздовського працює в Інституті мистецтвознавства, фольклористики й етнології ім. Максима Рильського Національної Академії наук України в Києві на посаді провідного наукового співробітника. Одночасно викладає в Київській Духовній Академії Української Православної Церкви Київського Патріархату, Івано-Франківській Теологічній Академії Української Греко-Католицької Церкви, Прикарпатському університеті ім. Василя Стефаника, Українському Вільному Університеті у Мюнхені. Має докторські ступені з філософії, богословії і мистецтвознавства; професор з історії й теорії образотворчого мистецтва.
Народився 7 жовтня 1938 року в селі Слободище Бердичівського району Житомирської областе. Закінчив 1960 року факультет журналістики Київського державного університету ім. Тараса Шевченка, 1970 року — аспірантуру з образотворчого мистецтва в Інституті мистецтвознавства, фольклористики й етнології ім. Максима Рильського Академії наук України. 1970 року захистив дисертацію на ступінь кандидата мистецтвознавства, в наступні роки — три докторські праці; був молодшим, старшим науковим співробітником, доцентом. Брав участь у багатьох українських і міжнародних наукових конференціях, відвідав (в основному за роки незалежносте України) ряд країн Центральної і Західної Европи, США і Канаду.
Наукові інтереси проф. Дмитра Степовика стосуються трьох основних напрямів: релігійного мистецтва, візантології й балканістики, мистецтва західної української діяспо- ри. У царині першого з цих напрямів написав і видав монографії про українську гравюру й ікону (“Українська графіка XVI—XVIII століть: Еволюція образної системи”, “Олександр Та- расевич: Становлення української школи гравюри на металі”, ‘Тарас Шевченко: Малярство, графіка”, “Леонтій Тарасевич і українське мистецтво бароко”, “Іван Щирський: Поетичний образ в українській бароковій гравюрі”, “Скарби України”, “Історія української ікони X—XX століть”, “Мистецтво ікони: Рим, Візантія, Україна”, “Київська Біблія XVII століття: Дослідження нездійсненого біблійного проекту митрополита Петра Могили”, “Іконологія та іконографія”, “Історія Києво-Печерської Лаври”, “Релігії, культи і секти світу”). У царині другого напряму проф. Дмитро Степовик написав кілька книг про болгарське мистецтво і ук- раїнсько-болгарські мистецькі зв’язки. Щодо мистецтва західної української діяспори, то тут можна назвати його монографічні дослідження про скульпторів Михайла Паращука (Болгарія), Леоніда Молодожанина (Канада), Михайла Черешньовського (США), ікономаляр- ку Христину Дохват (США) і ось тепер — про Якова Шіздовського (США).
Доробок проф. Дмитра Степовика в мистецтвознавстві, богословії, релігієзнавстві відзначений українськими і міжнародними нагородами. Над монографією про Якова Шіздовського Дмитро Степовик почав працювати у Нью-Йорку, а завершив працю в Києві.
Про автора монографії. Довідка
Дмитро Степовик – один з визначних мистецтвознавців України академічного плану. Понад чотири десятиліття він досліджує образотворче мистецтво, переважно сакральне – давнє й сучасне, – в Інституті мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені Максима Рильського Національної Академії наук України та в Київській Православній Богословській Академії, де працює професором історії християнського мистецтва. Перелік книжкових видань Дмитра Степовика додано до цієї довідки.
Народився Дмитро Степовик 1938 року в селі Слободище Бердичівського району Житомирської области. У 12-річному віці переїхав разом з батьками, старшими братами й сестрами на Волинь, де у місті Камені-Каширському закінчив середню загальноосвітню школу й одразу поступив у Київський державний (тепер – національний) університет імені Тараса Шевченка на факультет журналістики. Навчався 5 років (1955-1960), потім 7 років працював у редакції республіканської газети «Молодь України». Від 1967 року й донині – в Інституті мистецтвознавства, фольклористики та етнології, включно з трьома роками (1967-1970) підготовки в стаціонарній аспірантурі. Кандидатська дисертація, захищена 1970 року, присвячена творчості славетного ілюстратора духовних видань 17-го століття Олексан- дра-Антонія Тарасевича.
Дмитро Власович Степовик – один з небагатьох науковців України, який має три докторські ступені: з філософії, мистецтвознавства й богословії, причому дві з них здобув за кордоном – у Німеччині. Він професор, академік Академії наук Вищої школи України. Працював у ряді музеїв, архівів, бібліотек України. З науковими цілями побував у більш як 20 країнах: у Європі (в абетковому порядку) – в Болгарії, Боснії й Герцеговині, Великій Британії, Італії, Македонії, Німеччині, Норвегії, Польщі, Румунії, Сербії, Словаччині, Угорщині, Фінляндії, Франції, Хорватії, Чорногорії, Швеції; в Африці – в Єгипті; в Азії – в Ізраїлі, Росії; в Америці – в Канаді, США, на Кубі. Для участі в наукових конференціях їздив також в Білорусь, Вірменію, Грузію, Естонію, Латвію, Литву.
Детальніше про наукову діяльність Дмитра Власовича Степовика можна довідатися з бібліографічно-довідкових та енци- елопедичних видань: «Мистецтво України» (Київ, 1997), «Довідник членів Спілки художників України» (Київ, 1998), «Художники України: Енциклопедичний довідник» (Київ, 2006), «Хто є хто в Україні» (Київ, 2001, 2004), «Кияни: Біографічний словник» (Київ, 2004), а також з книг, спеціально йому присвячених:
Степовик Дмитро Власович: Бібліографічний покажчик: До 70-річчя від дня народження. – Київ: Видання Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені Максима Рильського Національної Академії наук України, 2008. – 312 с., 170 ілюстрацій.
Микола Тимошик. Дмитро Степовик: Життя і наукова діяльність. – Київ: Видавництво «Архангельський Глас» Київської Православної Богословської Академії, 2008. – 656 с; 177 ілюстрацій.
Про автора
Дмитро Власович Степовик відомий в наукових академічних колах як дослідник давнього українського образотворчого мистецтва, зокрема гравюри та ікони; а також болгарського образотворчого мистецтва йукраїнсько-болгарських мистецьких зв’язків. Крім того, ним написано декілька книг про визначних мистців української діаспори в західних країнах: скульпторів Михайла Паращука, Леоніда Молодожанина і Михайла Черешньовсько- го; маляра і графіка зі США Якова Гніздов- ського; ікономалярку всеамериканського визнання Христину Дохват; а також фундаментальну монографію про першого Патріарха Київського і всієї України Мстислава Скрипника.
Як дослідник священного християнського мистецтва, Дмитро Степовик багато років цікавився місцем і значенням християнсько-релігійної тематики в поетичній та мистецькій творчості Тараса Шевченка; тема ця не була належно розроблена й висвітлена у шевченкознавстві
радянського періоду, або ж висвітлена неправдиво, — але повніше й об’єктивніше досліджена науковцями західної української діаспори. Саме там професор, доктор філософії, богословії, мистецтвознавства Дмитро Степовик зібрав найбільшу частину матеріялів для книги «Наслідуючи Христа: Віруючий у Бога Тарас Шевченко». Написанню книги передували публікації науковця з шевченкознавства — дві книги та низка статей (основні з них подано тут у списку літератури); а також велике значення має той факт, що Дмитро Степовик є редактором усіх образотворчих томів (7-11) нового академічного Повного Зібрання Творів Шевченка у 12-ти томах.
Народився Дмитро Степовик у жовтні 1938 року в с. Слободище Бердичівського району на Житомирщині, шкільні роки провів у цьому селі, а в старших класах навчався у місті Камені-Каширському на Волині. Нещодавно місцева влада присвоїла йому звання почесного громадянина цього міста. Вищу освіту здобув у Київському державному університеті ім. Тараса Шевченка на факультеті журналістики (1955-1960), потім 7 років працював у редакції республіканської газети «Молодь України» (1960-1967). Від 1967 року дотепер Дмитро Степовик незмінно, вже 46 років, працює в Інституті мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. Максима Рильського Національної академії наук України, пройшовши шлях від аспіранта до доктора трьох наук (мистецтвознавства, філософії, теології), професора, академіка Академії наук Вищої школи України. Автор належить до категорії «непосидющихучених» і відвідав до 20 країн світу, в тому числі країни Європи, США, Канаду, Кубу, Єгипет, Ізраїль, Росію, Грузію, Вірменію, держави Балтики, Скандинавії. Допитливість, велика працелюбність, наукова сумлінність Д. Степовика, нащадка давньої української козацької спільноти, знайшли відображення в його книгах, а також у біографічній монографії проф. Миколи Тимошика «Дмитро Степовик: Життя і наукова діяльність». — Київ, 2008. — 656 с., 177 іл.
Книжкові публікації професора Дмитра Степовика
1. Скринька див.: Нариси. — К.: Молодь, 1971. — 86 с.: іл.
2. Олександр Тарасевич. Становлення української школи гравюри на металі. — К.: Мистецтво, 1975. — 135 с.: іл.
3. Українсько-болгарські мистецькі зв’язки. — К.: Наук, думка, 1975. — 213 с.: іл.
4. Українське мистецтво. Від найдавніших часів до початку XX століття. — К.: Радянська школа, 1976. (У співавторстві). — 134 с.: іл.
5. Болгарське образотворче мистецтво 1878-1978 років. — К.: Наук, думка, 1978. — 254 с.: іл.
6. Сучасне образотворче мистецтво Болгарії. Шляхи і тенденції розвитку у післявоєнний період. — К.: Мистецтво, 1978.— 106 с.: іл.
7. Українська графіка 16-18 століть: Еволюція образної системи. — К.: Наук, думка, 1982. — 330 с.: іл.
8. Тарас Шевченко: Малярство, графіка. — К.: Мистецтво, 1984; Перевидано у тому ж видавництві 1986. — 134 с: іл.
9. Леонтій Тарасевич і українське мистецтво бароко. — К.: Наук, думка, 1986. — 233 с: іл.
10. Іван Щирський. Поетичний образ в українській бароковій гравюрі. — К.: Мистецтво, 1988. — 159 с.: іл.
11. Скарби України. — К.: Веселка, 1990; Перевидано у тому ж видавництві 1991. — 192 с.: іл.
12. Храм і духовність. — Рим: Український Католицький Університет ім. св. Климента, 1990. — 37 с.: іл.
13. Мистецька збірка Стецькових. — Сарасота (штат Флорида, США], 1992. — 146 с.: іл.
14. Українське мистецтво першої половини XIX століття. — К.: Мистецтво, 1982. — 100 с.: іл.
15. Києво-Печерська Лавра. — К.: Бібліотека українця, 1993, — 112 с.
16. Релігії світу. — К.: Бібліотека українця, 1993. — 112 с.
17. Скульптор Михайло Паращук. Життя і творчість. — Едмонтон — Торонто — К.: Канадський Інститут Українських студій, 1994. — 225 с.: іл.
18. Скульптор Лео Мол. Життя і творчість. — К.: Мистецтво, 1995. — 224 с.: іл.
19. Господь — сила народу Свого: Портрети митрополитів Київських і Галицьких. — Львів: Місіонер, 1996. — 235 с.: іл.
20. Історія української ікони 10-20 століть. — К.: Либідь, 1996; Перевидано у тому ж видавництві 2004 і 2008. — 440 с.: іл.
21. Церква в кайданах. Боротьба українських християн за свою самобутність у 19 столітті. — К.: Фундація ім. Олега Ольжича, 1996. — 112 с.
22. Релігії, культи і секти світу: Посібник з релігієзнавства і сектознавства. — К.: Бібліотека українця, 1997; Перевидано із доповненням 1998, 2002, 2005 видавництвом Івано- Франківської Теологічної Академії. — 236 с.
23. Скульптор Михайло Черешньовський. Життя і творчість. — К.: Видавництво ім. Олени Теліги, 2000. — 224 с.: іл.
24. Історія Києво-Печерської Лаври. — К.: Видавничий відділ Української Православної Церкви Київського Патріархату, 2001. — 560 с.: іл.
25. Київська Біблія XVII століття. Дослідження нездійсненого проекту митрополита Петра Могили. — К.: Українське Біблійне Товариство, 2001. — 240 с.: іл.
26. Візантологія: Лекційний курс для вищих духовних навчальних закладів України. — Івано-Франківськ: Видавництво Івано-Франківської Теологічної Академії УГКЦ, 2002;
Перевидано з доповненням у тому ж видавництві 2005. — 254 с.
27. Іконологія й іконографія. — Івано-Франківськ: Нова зоря, 2003; Перевидано з доповненням у тому ж видавництві 2004 та 2010. — 382 с.: іл.
28. Коротка історія перекладів Біблії українською мовою. — К.: Українське Біблійне Товариство, 2003. (У співавторстві). — 176 с.: іл.
29. Раїег ІМозІег: Каталог виставки давніх українських ікон із збірки Ігоря Пономарчука. — К.: Міністерство культури і мистецтв України, 2003. — 40 с.: іл.
30. Українська ікона: Іконотворчий досвід діаспори. — К.: Видавництво Балтія Друк, 2003. — 260 с.: іл.
31. Яків Гніздовський. Життя і творчість. — К.: Видавництво ім. Олени Теліги, 2003. — 224 с.: іл.
32. Сучасна українська ікона. З іконотворчості Христини Дохват. — К.: Мистецтво, 2005. — 304 с.: іл.
33. Патріарх Мстислав. Життя й архіпастирська діяльність. — К.: Мистецтво, 2007. — 448 с.: іл.
34. Пробуджені царівни Якова Гніздовського. — К.: Атлант, 2007. — 64 с.: іл.
35. Українська християнська абетка: Книга для читання з християнської етики. — К.: Грані-Т, 2007; Перевидано у тому ж видавництві 2009, 2011. — 80 с.: іл.
36. Мистецтво ікони: Рим, Візантія, Україна. — К.: Наук, думка, 2008. — 466 с.: іл.
37. Українська ікона у просторі і часі. — К.: Міністерство культури й туризму України, 2008. Електронний ресурс.
38. Ліричне імпресіо Олекси Булавицького. — К.: Софія-А, 2008.— 112 с.: іл.
39. Новий ренесанс: Ікони Андрія Дем’янчука. — К.: Видавництво ім. Олени Теліги, 2012. — 368 с.: 189 іл.
40. Нова українська ікона XX – початку XXI століть: Традиційна іконографія та нова стилістика. — Львів, Жовква, 2012, —288 с.: 422 іл.
41. Українська гравюра бароко. — К.: Кліо, 2013. — 495 с.: 240 іл.
42-45. Книги професора Дмитра Степовика, що готують- до друку:
Новий класицизм: Сучасне українське монументальне церковне малярство.
Нове бароко: Ікони Олександра Охапкіна.
Відродження ікони. Форма, колір, світло: З іконотворчості Василя Стефурака.
Романтизм і символізм: Інтелектуальне мистецтво Володимира Слєпченка.
ПРЕКРАСНА – ВЕЛИЧНА ЛЮДИНА !!! Хочу придбати Його Книгу “” РЕЛІГІЇ , КУЛЬТИ і СЕКТИ СВІТУ””…яку я мав , але прийшлося мені її подарувати в КАНАДСЬКУ ДІАСПОРУ , ДВА РОКИ ТОМУ. Кращих публікацій НА РЕЛІГІЙНІ ТЕМИ … я НЕ читав…. в інших АВТОРІВ.
Wow! This can be one particular of the most helpful blogs We’ve ever arrive across on this subject. Basically Magnificent. I’m also a specialist in this topic therefore I can understand your hard work.
Thank you for the good writeup. It in fact was a amusement account it. Look advanced to more added agreeable from you! By the way, how could we communicate?
cialis para que sirve el celecoxib 200 mg Because the average salary for a woman still lags behind men s the American Association of University Women says women earn 82 cents for every dollar a man makes one year after graduation and lenders favor two income households over single earners, Lautz says women are making the most sacrifices to get into a home, but they re still placing a high value on owning a home of their own cialis on sale in usa Accordingly, additional screening efforts were directed at discovering potential non peptide small molecule antagonists of Bcl X L using the FP based binding assay described above
cialis desloratadine uk dosage At this time we are mourning the tragic death of our amazing daughter and sister, her family said in a statement to the Daily News buy cialis 5mg daily use