У рамках авторського проєкту Ірини Фаріон “Від книги до мети” 17 червня 2015 року в актовій залі першого головного навчального корпусу Національного університету “Львівська політехніка” з нагоди 95-го ювілею відбудеться зустріч із легендарною зв’язковою Головного командира УПА Романа Шухевича Ольгою Ільків та презентація її поетичної збірки “У тенетах двох “закриток”.

Ольга Ільків 16 травня 2015 року вступила до лав ВО “Свобода”, тому зустріч відбулася під свободівським прапором.

“Час не має влади над людьми, що рухаються по вертикалі. А те, що пані Оля рухається по вертикалі – у прямому значенні цього слова – я мала можливість спостерігати, адже скільки сходинок ми із нею сьогодні здолали! Долаючи кожну сходинку, пані Оля несла тепло та багатство своєї душі вам, будучи впевнена, що вас буде у цій залі дуже багато. Так воно і сталося”, – розповіла Ірина Фаріон.

Дуже знаково, за словами свободівки, що ця зустріч відбувається у Національному університеті “Львівська політехніка”, бо саме тут, у “Львівській політехніці”, вчилися два велети політичної думки – Роман Шухевич і Степан Бандера: “Коли я запитую пані Олю про секрети її довголіття, то у тих секретах є і постаті наших із вами провідників”.

Студенти з народного театру-студії “Хочу” Національного університету “Львівська політехніка” під час зустрічі подякували Ользі Ільків, декламуючи її вірші. На це поетеса, відома у літературі більше як О.Звіробій, відповіла: “Знаєте, дорогі, я відчуваю кожне слово, бо я є запальна взагалі-то. І вірші я писала не тому, що хотіла бути поетесою. Бо є такі люди, що вони пишуть і пишуть, і тішаться, що вони мають багато віршів. Я писала кров’ю і серцем. Я писала про те, що мені не давало спати, що мене мучило, що я мусила написати. І знаєте, я така вам вдячна, що ви мені так гарно ці вірші сьогодні піднесли!”.

Ірина Фаріон розповіла, що на початку 1950 року Роман Шухевич через Галину Дидик передав для Ольги (“Роксоляні”) “штафетку”, так званий лист, у якому рекомендував їй переїхати з родиною на Донбас та створити там осередок ОУН. “Роман Шухевич у цьому листі зазначив дуже промовисті речі, що доля нашої із вами країни вирішується на східних землях України. Аби та доля на східних землях України реально вирішилася саме там, ми повинні працювати інтелектуально, культурно і просвітницьки. І саме таку виховницю культури сходу України він бачив у пані Олі. Разом із тим, Шухевич наголошував, що Европа рано чи пізно вступить у війну з імперією, що називалася СРСР. Як бачимо, Европа і досі у цю війну належним чином вступити не може, бо ми ще належно не вступили у цю війну, обізвавши її “АТО”. І саме тоді він радив Ользі Ільків, аби до початку війни вона зберігала свої інтелектуальні сили, а щойно розпочнеться війна, створювала там мережу ОУН і передусім здійснювала велику просвітницьку місію. Проте не судилося Ользі Ільків поїхати на Донбас. 14 березня 1950 року “Роксоляна” поїхала до Львова, щоби попрощатися з подругами, але була заарештована співробітниками МГБ. У 1952 році їй оголосили вирок – 25 років”, – розповіла Ірина Фаріон.

“25 років “замкненою”, не просто в тюрмі”, – уточнила Ольга Ільків.

Саме тому збірка “У тенетах двох “закриток” моє таку назву, адже ці дві “закритки” – це Владімірській і Алєксандровскій централи.

“Алєксандровскій був страшний. Те, що я там не загинула, – то Божа воля. Там страшні були умови. Там був сніг на стінах. Мала тільки тоненький коц, усе решту забрали”, – поділилася спогадами Ольга Ільків.

“Роксоляна” зазначила, що Роман Шухевич прогнозував довгий шлях України до самостійности.

“Ці слова Шухевича підтверджують слова Бісмарка, котрий казав, що ворог зі зброєю у руках приходить туди, де перед тим програв вчитель і священик. У Криму і Донбасі вчитель і священик програв… Якщо українське суспільство не розуміє засадничости мовних питань, культурологічних питань, історичних питань, то будемо так ворожити про свою незалежність, як свого часу Шухевич – за років сто, за років п’ятдесят чи ще за кілька років…” – підкреслила Ірина Фаріон.

Згадала свободівка під час зустрічі також тих людей, які продовжують збройно справу Ольги Ільків – а саме бійців “Легіону Свободи”.

Львівський лікар-хірург свободівець Костянтин Василькевич, який став янголом-охоронцем добровольчих батальйонів “Айдар” та “Січ”, також привітав легендарну Ольгу Ільків: “Я маю дуже велику честь привітати вас від наших побратимів, які зараз воюють на фронті тієї війни, яка продовжується із тих часів, коли боролися ви. Коли ми зібралися вперше, то я був здивований різношерстістю тих наших бійців. Це були вчорашні інженери, вчителі, художники, студенти, програмісти… Що могло об’єднати тих людей під нашим прапором боротьби? І ви знаєте, тоді ще думка прийшла, що це, напевно, душі наших героїв, з якими спільно боролися ви. Я вам бажаю, щоб ви дочекалися, коли ми повернемося із перемогою!”.

Прийшли подякувати Ользі Ільків за ту силу духу й бійці, які зараз перебувають на ротації – Євстахій Равриш, Роман Гулик, Мар’ян Берездецький, Станіслав Степаненко.

Боєць Національної гвардії Мар’ян Берездецький повідомив: “Сьогодні стрийські свободівці, наш аматорський театр “Можу”, маємо за честь перебувати тут, у стінах, де ступала нога Степана Бандери, Романа Шухевича, маємо за честь бути сьогодні із нашою стриянкою-посестрою “Роксоляною”. Ми хочемо показати вам п’єсу, яка називається “Поклик крови”. Цю п’єсу я задумав, перебуваючи на фронті, бо зрозумів, наскільки важливо для бійця відчувати, що у цій боротьбі він не є сам. Він не є сам, бо на нього постійно дивиться Бог, а там, біля Бога, на нього дивляться душі людей, які віддали своє життя за волю українського народу. Другою причиною була неприємність – коли мої побратими по зброї мені говорили: “А що, друже “Дзвін”, у тебе там на західній Україні ховаються від мобілізації, відкуповуються за гроші, бояться йти воювати…”. Цю сценку ми поставили з метою пробудити молоду кров українських бійців, котрі бояться йти на війну. У цій сценці ми вшановуємо тих бійців, які віддали своє життя за незалежну Україну. І цю сценку буде присвячено також живим героям, цій незламній, нескореній, легендарній жінці Ользі Ільків”.

Також свободівець Василь Бичко, що уперше в Україні підняв державний прапор над Стрийською міською радою, намалював та вручив своїй легендарній землячці портрет, на якому зображена Ольга Ільків на тлі свободівських прапорів.

“Дуже мені приємно. Я дуже вам дякую. Ви знаєте, ця тяглість між нами… Ми є ті самі. Коли ми боролися, то не боялися, бо боротьба не дає часу жаліти себе. Боротьба так захоплює, що людина не жаліє себе, не жаліє нічого, тільки хоче до мети дійти, до великої мети. Я слухаю новини і тішуся вашими успіхами, вашим завзяттям”, – повідомила Ольга Ільків.

Львівський естрадний співак Орест Цимбала спільно з 95-річною Ольгою Ільків виконав її легендарне “Повстанське танго”. “Для мене Ольга Ільків – це дуже витончена та ніжна жінка, якщо говорити про темп кохання, про темп дітей; але й твердиня духу, якщо говорити про національне питання. Це є унікальний склад, і вона мені дуже перегукується з організаторкою, ведучою цього заходу Іриною Фаріон”, – зауважив Орест Цимбала.

“На цій найвищій ноті від Ореста, від пані Олі, ми з вами крокуватимемо життям “Повстанського танго”, адже це найкращий ритм, аби здобувати волю у боротьбі” , – підкреслила Ірина Фаріон.