27 квітня 2016 року із нагоди 80-літнього ювілею видатного кінорежисера Юрія Іллєнка у межах авторського проєкту Ірини Фаріон “Від книги до мети” відбулася зустріч із народним депутатом України Андрієм Іллєнком та народною артисткою України Людмилою Єфименко.

“Сьогоднішня зустріч особлива, бо це розмова з генієм через його сина, через його дружину, через його тексти… Ми не згадуємо Іллєнковий 80-літній ювілей, ми намагаємося своїм життям до нього дорівнятися. Це дуже складно, бо Іллєнко випереджав час, стирав стереотипи, плив українським морем, як криголам, часто підтверджуючи біблійні істини”, – повідомила доктор філологічних наук Ірина Фаріон.

Стаття Юрія Іллєнка “Відозва до української інтелігенції”, яка було надрукована у газеті “Слово Просвіти”, свого часу справила колосальне враження на Ірину Фаріон та віце-спікера Верховної Ради VII скликання Руслана Кошулинського, який передав цей текст лідеру Всеукраїнського об’єднання “Свобода” Олегу Тягнибоку. “Так і розпочалася наша спільна робота з 2006 року. Але в останню чергу Юрій Герасимович Іллєнко – політик, в першу чергу – він провідник. Не випадково казали латиняни, що “велич нації і сила держави будується двома речами: мистецтвом і війною”. Він творив своє мистецтво як велику війну із рабством, плебейством, малоросійством, пристосуванством”, – наголосила Ірина Фаріон.

Руслан Кошулинський поділився із присутніми у залі тими духовними дарунками, які свого часу віддав йому Юрій Герасимович. Свій виступ голова фракції ВО “Свобода” у Львівській обласній раді Руслан Кошулинський розпочав із озвучення витинанок з “Відозви”, яка була надрукована у 2004 році та починалася з посилу Тараса Шевченка “І мертвим, і живим, і ненародженим”.

“Повернімося до Заповіту, вже як до мандату до дії. Сказано: “Кайдани порвіте!” Які такі кайдани Ти маєш на увазі, Тарасе Григоровичу? Інформаційні. Сьогодні лише одні кайдани на Україні. Точніше – дезінформаційні. Решта видів кайданів і катувань – похідні. Коли Україна по руках і ногах в інформаційних кайданах, то дуже просто: кинути їй у жебрацьку торбу договір про ЄЕП; пообіцяти, якщо буде тихо висіти на гілці російської культури, – європейську інтеграцію; і в той же час вирвати їй язика, позбавити мови; зґвалтувати й знеславити її культуру; обібрати до нитки і її саму, і її оселю; заморити голодом та безробіттям і розігнати по світах її працелюбних, працездатних дітей, розбестити її малих діточок за ковток пепсі-коли; замість Божої Матері, Сковороди й Шевченка на покуті поставити портрети Кінг-Конга із зони, зображення кумирів руйнівного часу”, – йдеться у статті.

“Наскільки людина випереджала свій час, адже практично нічого не змінилося за ці роки. І наскільки він міг подарувати иншим своє горіння… Його дарунок настільки був правдивий, щирий, відвертий та твердий у любові до українців. Юрій Герасимович – це той стрижень незламности, той орієнтир, за яким можна було відчувати ту силу, той магнетизм українського коріння”, – зауважив Руслан Кошулинський.

Крім того, у межах зустрічі “Від книги до мети” присутні мали змогу переглянути фільм про життя та творчість Юрія Герасимович Іллєнка – українського кінорежисера, сценариста, батька актора і продюсера Пилипа Іллєнка та українського політика, члена ВО “Свобода” Андрія Іллєнка, чоловіка відомої кіноактриси, заслуженої артистки України (1998), народної артистки України (2008) Людмили Єфименко.

Народний депутат Андрій Іллєнко розповів, що батько пішов у політику, оскільки все його життя так чи так й було тією політикою, у широкому розумінні цього слова. “Не в сенсі політики як професійної діяльности, а в сенсі політики як впливу на суспільство, з метою позитивних змін у цьому суспільстві. Як тільки він почав знімати українське національне кіно, цензура його знищувала, і так він потрапив у політику. Політична діяльність була тим логічним етапом розвитку усього його попереднього життя”, – наголосив нардеп.

За словами свободівця, основним лейтмотивом статті “Відозва до української інтелігенції” Юрія Іллєнка було питання інформаційного простору: “Він наголошував на тому і констатував, що наш інформаційний простір повністю окупований московським мотлохом, і єдине завдання, яке зараз перед нами стоїть – це очищення цього інформаційного простору, повернення собі національного інформаційного простору, наповнення його українським змістом. Ми бачимо, що сьогодні ця тема є актуальною для української політики. Є багато статей батька про війну з Росією, яку він передбачав. Він казав, що як тільки Україна захоче стати Україною в дійсності, а не Малоросією, то почнеться реальна війна. Він писав, що війна уже йде – економічна, інформаційна, культурна, але буде й реальна війна, під час якої пролиється кров”.

Із сльозами на очах поділилася світлими спогадами про життя чоловіка й Людмила Єфименко: “Юра – це такий подарунок долі в моєму житті. Спочатку я покохала його як видатного режисера, бо дійсно фільм “Білий птах з чорною ознакою” перевернув все моє життя, пробудив заспаний ген українства. Коли я подивилася цей фільм, то сказала: “Боже, як я взагалі можу думати про те, щоб працювати в Москві, коли я українка”. Він хотів відродити українське кіно, все робив для того, щоб звільнити наш інформаційний простір від російського”.

Наприкінці зустрічі Ірина Фаріон за традицією проєкту “Від книги до мети” подарувала гостям пісочні годинники. “Сьогоднішня зустріч з Юрієм Іллєнком – це Божий посил. Бажаю нам усім заглиблюватися у Іллєнка як в дорогу до самих себе. Зрозуміти цей його посил про розянечарювання, що надзвичайно актуальний під час війни, ще раз пропустити крізь себе його слова про те, що з війни ми обов’язково вийдемо сильнішими, світлішими і правдивішими”, – повідомила Ірина Фаріон.