Презентація видання творів Дмитра Донцова, присвячена пам’яті Мирослава Мисли

6 жовтня 2016 року у межах авторського проєкту Ірини Фаріон “Від книги до мети” відбулася презентація видання творів Дмитра Донцова в 10 томах за участи Олега Багана та Ярослава Радевича-Винницького.

Зустріч розпочалася з вшанування пам’яти випускника історичного факультету 2013 року Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, свободівця-націоналіста, майданівця, добровольця батальйону “Січ” та підрозділу “Карпатська Січ”, щойно місяць як офіцера Збройних Сил України 93-ї ОМБ Мирослава Мисли, який загинув 2 жовтня 2016 року біля села Кримське, що на Луганщині.

“Мирослав захоплювався творчістю Донцова. Останній його пост у соціяльних мережах – це анонс нашої із вами зустрічі, датований убивчою датою і часом ночі: 2 жовтня, 2 година 23 хвилини. Ось так страшно зійшлося сьогодні життя і смерть, безсмертя і смерть.

Можливо, у цьому залі є ті, які кажуть: боротьба на фронті – за кого і за що? То Мирослав відповідав так: “Я знаю за що я борюсь, і я знаю за що я загину”, – зазначила доктор філологічних наук Ірина Фаріон.

“Мирослав Мисла – уродженець села Приборжавського, що на Закарпатті. Він був добровольцем, який загинув від руки відвічного ворога України, якого так блискуче ще на початку XX століття сформулював Донцов – московського окупанта. Загинув, як наслідок дії путінсько-порошенківської і світової антиукраїнської підлої змови. І ця підла змова буде тривати до того часу, доки українець буде ментально залежним від инших країн, і саме до того часу будуть гинути найкращі. І про це все казав майже сто років тому Дмитро Донцов, однак, суспільство не вміє поки що почути Донцова в такій кількості, щоби отримати якісні зміни. Мирослав Мисла загинув як наслідок ницого вибору більшости українського суспільства 25 травня 2014 року. Саме внаслідок цього ницого вибору ми маємо вбивство не лише Мирослава Мисли, але й убивство близько 9 тисяч воїнів, яких тупо обізвано “атомниками”, а священну й абсолютно неминучу, цілком логічну і закономірну, і безперервну з 1654 року війну з московитами тапер короновано новим матюком – АТО. Мирослав ненавидів цю брехню! У своєму інтерв’ю він наголошував на вбивчій невідповідності між назвою та суттю, між високою українською націоналістичною ідеєю та дикунською антиукраїнською владою, яка не є владою, а є колоніяльною адміністрацією. Конфлікт між юрбою і одиницями жертовних воїнів, один з яких перед вами… Проте, Мирослав робив як Донцов, який казав усміхатися: “Ви приречені бути оптимістами, бо наш сміх їм в очі робить їх слабкими”. Немає часу на сльози, немає часу на песимізм, немає часу на ниття. Мирослав вірив у здійняту силу народу-месника, а не народу-скиглія, народу-жебрака, який увесь час чекає, що хтось йому у чомусь допоможе. Мирослав любив народ пекучою любов’ю та рвався захистити його своїм красивим, молодим, кипарисовим тілом і сталевою силою духу”, – розповіла про героя-побратима Ірина Фаріон.

Тією сумною хвилиною мовчання для присутніх у залі став показ відео – Молитва українського націоналіста з уст Мирослава Мисли.

“Здається, за час війни його голубі очі – шматки українського неба – набралися синьої густини… Він, 24-літній легінь, змужнів, утвердився, розправив плечі-крила, налився певністю своєї правоти: “…наша справа – права, тому ми її робимо так, як варто було б це робити”. Його останній найбільший публічний виступ у Харкові з нагоди Злуки 2015 року – це слово мудрого мужа-воїна і державника”, – зазначила Ірина Фаріон.

Викладач Микола Зубков, який знав Мирослава ще з університетських лав, своєю чергою, повідомив: “Мирослав відкрив для себе постать Юрія Шевельова, який казав ще у 1954 році, що є три найстрашніші вороги для української державності – Москва, кочубеївщина (тобто зрадництво), меншовартість. Мислик, як я його називав, постійно себе вдосконалював, гартував, виховував. І цей вишкіл дала йому “Свобода”. Як він боявся помилитися в чомусь, уточнити, але це людина, яка повсякчас зростала. Ніякі епітети не замінять сьогодні матері сина, але ми будемо пам’ятати Мислика, будемо продовжувати цю справу, і Україна постане!”.

Олег Баган розповів про Дмитра Донцова – головного ідеолога українського інтегрального націоналізму, праці якого стали ідейним зразком усього життя для свободівця Мирослава Мисли: “Взявши видання творів Дмитра Донцова в 10 томах, читачі зможуть простежити той інтелектуальний філософський потенціял, який він заклав у свою творчість”.

Саме цим виданням, за його словами, вдалося розвіяти кілька негативних мітів, які виникли навколо постаті Дмитра Донцова:

“Перший міт, що Донцов був соціялістом-зрадником, з лівого табору перейшов у правий табір. Ми опублікували усі статті, коли Донцов був соціялістом. Розумна людина з цього може вичитати, що він прийшов у соціялізм, бо це була єдина Соціял-демократична робітнича партія, яка мала революційну платформу, яка боролася проти російської імперії та царизму. Він чітко у кожній статті демонструє свій національний світогляд, із соціялістичними поняттями, але намагається дійти до глибин національного і пояснити, що Україна має бути окремо, український рух має бути окремий від російського, що український рух потребує бойовитости, наступальности.

Також розвіяли міт й про те, що є такий чистий націоналізм Миколи Міхновського, а був брудний націоналізм Дмитра Донцова, який забруднив фашизмом націоналізм. І нібито простежується велика залежність Донцова від Міхновського. Натомість Міхновський хоч і був самостійником, але мав багато народницького примітиву в своєму світогляді, він залишався великою мірою соціялістом уже пізніше, він не писав глибоких ідеологічних праць. Донцов набагато його випередив своєю аналітикою, філософською постановою свого мислення. У теоретичному філософському плані Донцов розкрив всю глибину, усі принципи, всі світоглядні основи націоналізму.

І ще один міт на якому спекулюють: нібито Донцов украв у В’ячеслава Липинського ідеї та використав їх ганебно, і постає він от таким злочинцем в українській культурі. Це неправда, наше видання це підтвердило! Адже, коли ми зіставимо мислення Донцова і Липинського, ми побачимо знову те саме, що й з Міхновським. Донцов набагато випереджав, набагато глибшу аналітику подій вів у культурологічному, філософському, політологічному вимірі”.

“В такому форматі наше видання відкриває Донцова людиною передовсім дуже принциповою. Кожна стаття написана відкрито, бойовито, критично. Він бачив зло, бруд, зраду, тюфтійство, примітивізм – і він це викидав, викривав, вичищав у нашій культурі, у нашому мисленні, не знаючи, що йому за це буде. Як це було сміливо в той час написати таку статтю. Він як публіцист, як вчитель нації ніколи не боявся стати на ось цю найвідповідальнішу позицію передової боротьби і прийняти на себе удар, перший постріл. Таким самим був і Мирослав Мисла”, – наголосив Олег Баган.

Своєю чергою, Ірина Фаріон зауважила: “З огляду на те, що так добре формалізував у глибинному значенні цього слова Олег Баган, ми маємо відповіді на запитання: “Чому у такій глибочезній кризі перебуває сьогоднішня держава?” Бо вона немає у собі сили правішати. Можливо, під впливом тих 10 томів вона вийде на шлях правий, як казав Мирослав Мисла”.

Також Ірина Фаріон зазначила, що сила внутрішнього світу знавця багатьох мов Дмитра Донцова й у тому, що його не потрібно було переконувати, що лише однією мовою будується Українська держава.

Літературний редактор цього грандіозного видання Ярослав Радевич-Винницький зауважив: “Кожне слово переглянуте, продумане і впорядковане, щоб читач міг правильно зрозуміти це слово. Це дуже важливо. Також я мав зберегти його ідеальний стиль, адже це класика української політології”.

На завершення Ірина Фаріон подарувала гостям, які зробили таку колосальну працю, на знак величезної поваги пісочні годинники – символ влади над часом.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Spam Protection by WP-SpamFree