Сиротюк Юрій Миколайович, народився 10 квітня 1976 року в смт. Смига Дубенського району Рівненської області у сім’ї репресованих. Двох дідів Юрія вбили в часи післявоєнного більшовизму, а дев’ятирічного батька у 1946 році депортували на Урал. Він повернувся в Україну тільки в 60-х роках.

Українець. Громадянин України.

Освіта вища.

1991 року закінчив із відзнакою 9 класів Смизької середньої школи.

1993 року закінчив із золотою медаллю Кременецький ліцей.

1993 року  вступив до Тернопільського державного педагогічного університету, який закінчив 1998-го з відзнакою, здобувши спеціальність вчитель історії. 2002 року закінчив аспірантуру за спеціальністю «Соціальна філософія, філософія історії» Лінгвістичного університету. 2011 закінчив Київський національний університет імені Т. Шевченка за спеціальністю «правознавство».

Відомості про трудову діяльність:

З 1998 по 1999 рік працював вчителем історії Байковецької ЗОШ I-II ступенів; з 2002 – 2003 рік – редактор відділу політики тижневика «Українське слово» (м. Київ); 2004 – 2009 рр. працював літературним редактором журналу «Український театр» (м. Київ). Опубліковав понад 1000 статей в українських та міжнародних аналітичних виданнях.

З 2004 по 2011 рр. – директор громадської організації «Відкрите суспільство». З 1 серпня  2012 року  – керівник прес-служби Всеукраїнського об’єднання «Свобода».

З 2012 по 2014 роки народний депутат України VII скликання, Верховна Рада України. Член комітету з питань національної безпеки і оборони. Активний учасник Майдану. Автор поширеного новітнього терміна «Революція Гідности».

Від 2014 року директор громадської організації Недержавний аналітичний центр «Українські студії стратегічних досліджень».

Одружений. Має двох синів: Святослава (2004 р. н.) та Романа (2007 р. н.).

Політична діяльність.  Член Всеукраїнського об’єднання «Свобода» з 2008 р., з 2014 року заступник Голови Всеукраїнського об’єднання «Свобода» з воєнних питань, доброволець добровольчого батальйону «Карпатська Січ», учасник комбатантського об’єднання «Легіон Свободи».

31 серпня 2015 року брав участь в акціях протесту під Верховною Радою України проти ухвалення змін до Конституції щодо запровадження «особливого статусу» для окремих районів Донецької та Луганської областей.

11 вересня 2015 року Печерський районний суд Києва під головуванням одіозного судді Володимира Карабаня задовольнив клопотання прокуратури та ув’язнив Юрія Сиротюка на 2 місяці досудового слідства начебто за «масові заворушення» (ст. 294 ККУ, ч. 2). Як заявив голова юридичної служби ВО «Свобода» Олег Бондарчук, це рішення – політична розправа, тому юристи політсили готують апеляцію. «Нині вся Україна побачила, як у державі, що пережила Революцію Гідности і боролася проти свавілля влади, зароджується диктатура. Такі нахабні дії з десятками міліціянтів у залі суду стали початком кінця цього нового диктаторського режиму. Юрій Сиротюк фактично став першим політв’язнем нової влади, бо в суді так зване слідство не представило жодних адекватних аргументів чи доказів. Була маса процесуальних порушень, але, попри все це, нелюстрована судова система знову у ганебний спосіб відпрацювала замовлення згори. Ми вже готуємо апеляційну скаргу, і навіть у таких умовах домагатимемося справедливости», – заявив Олег Бондарчук.

Сам Юрій Сиротюк назвав рішення суду, як і весь процес над ним, політичною розправою: «Цей суд є цвинтарем розстріляних ілюзій. Це кінець Революції Гідности. Аваков кинув за ґрати автора цієї назви. Найбільшим злочинцем в Україні, виявляється, є Сиротюк, а не Єфремов чи Ахметов. Цей суд – помста за мою громадську й політичну діяльність!” –заявив свободівець.

Зауважимо, що засідання щодо обрання запобіжного заходу для Юрія Сиротюка відбувалося в залі, переповненій спецпризначенцями МВС (підрозділи «Грифон» і «Титан»). Спершу суддя заборонив заходити в залу будь-кому, крім сторін процесу. Однак згодом сторона захисту все ж домоглася продовження відкритого засідання, зокрема присутности преси. Крім того, адвокати підсудного подали клопотання про вилучення з зали спецпризначенців, оскільки їхня присутність створювала психологічний тиск на сторону захисту та суд. Проте суддя Карабань відмовився задовольняти це клопотання. Далі засідання тривало в присутності більш як шести десятків працівників міліції. Знаково, що головний слідчий цього дня на засідання взагалі не з’явився. Вочевидь, причиною цього стало те, що він вніс до матеріялів справи неправдиві факти, зокрема щодо відсутности у Юрія Сиротюка постійного місця проживання і реєстрації.

Наголосимо, що за 12 днів ведення слідства та судових процесів 44 слідчі та 23 прокурори, які ведуть справу, жодного разу так і не допитали Сиротюка як підозрюваного. Судове засідання щодо заступника Голови ВО «Свобода» завершилося взагалі абсурдно. Перед оголошенням рішення суддя вирушив у нарадчу кімнату, попросивши водночас усіх присутніх вийти з зали, «аби провітрити приміщення». Поки Юрій Сиротюк надворі спілкувався з родиною та друзями, суддя забіг до судової кімнати, зачитав вирок про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою впродовж 60 діб та миттю залишив приміщення. Після того як Юрій Сиротюк зайшов до зали, пресу та громадськість попросили вийти. Арештовувати націоналіста лишилося близько пів сотні спецпризначенців. Ще стільки ж – у залі. Кілька десятків міліціянтів охороняли будівлю ззовні.

22 вересня 2015 року колегія суддів під головуванням В. Лашевича розглянула апеляцію щодо Юрія Сиротюка і відмовила в її задоволенні. Під час засідання сторона захисту додала до матеріялів справи низку характеристик на Юрія Сиротюка та заяв про взяття його на особисті поруки, зокрема від 30 народних депутатів, осередків українців за кордоном, наукових установ. Судді не взяли до уваги жодних аргументів сторони захисту, а також факти низки порушень, із якими відбувався судовий процес, та ухвалили рішення про відмову в задоволенні апеляції.

У перерві судового засідання Юрій Сиротюк наголосив: “Я не переховувався, не втікав і не збираюся цього робити. Разом із побратимами ми не дамо вважати себе боягузами. Проте мене гнітить, що вчергове топчуться по нашій гідності. Я готовий відповідати за все сказане. Але сподіваюся, що перед відповідальністю постануть і всі ті, хто творив злочини проти Української держави та нації. Правосуддя і справедливість – це рівна міра відповідальности. Натомість, бачимо вибіркове правосуддя, за якого перед судом постають лише патріоти. Україну береже кров українських солдатів та української нації. Але доки одні вмирають за нашу країну, – инші її грабують. Нас не зупинили автоматники Януковича і «гради» Путіна  – не зупинить і репресивна машина влади!».

24 вересня 2015 року у помешканні Юрія Сиротюка відбувся брутальний обшук, у результаті якого вилучено офіційно зареєстровану мисливську рушницю, яку міліціянти спершу записали до протоколу як кулемет і лише під тиском адвоката і дружини Юрія Сиротюка змінили цей запис.

НАУКОВА І ГРОМАДСЬКО-ПОЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ

ЮРІЯ СИРОТЮКА

Ідею не спинять ґрати!

1. I. Юрко Сиротюк як членкомітету з питань національної безпеки і оборони напрацював близько 75 законодавчих ініціятив (39 проєктів законів, 36 проєктів постанов: з них 6 проєктів законів і 4 проєкти постанов ухвалено). Серед цих напрацювань особливо важлива «Концепція створення обороноздатної Української держави та суспільства» (у співавторстві з Ю. Олійником та В. Тиліщаком):

а) розрахунок передусім на власні сили;

б) заходи з налагодження замкнутого циклу з виробництва ядерних матеріялів;

в) безальтернативність НАТО;

г) повернення загального військового обов’язку з 18 років для чоловіків (базова строкова служба 5 місяців та статус резервіста на наступні 10 років з проходженням військових зборів 3 тижні на рік);

ґ) масова, системна військова підготовка від шкіл до військових катедр у вишах;

д) фінансування ЗС України не менше ніж 5% ВВП;

е) ядро ЗС – високопрофесійна контрактна армія;

є) гарантія соціяльних пільг для контрактників та військовиків, що залишаються у резерві після закінчення обов’язкового терміну;

ж) створення Народного резерву ЗС України – Козацтва як допоміжної сили для ЗСУ.

1. II. У лютому 2014 року, в розпал Майдану, Юрко Сиротюк ініціював Бандерівські читання, у яких у стінах революційної Київської ради взяли участь політики, науковці, активісти. Другі Бандерівські читання відбулися у Науково-дослідному інституті українознавства 2 лютого 2015 року. Зусиллями Інституту та Юрка Сиротюка вийшов збірник «Бандерівські читання», присвячений злободенній проєкції ідей Стапана Бандери на сьогодення.

III. 1 жовтня 2015 року Києві відбулася презентація військово-аналітичної ініціятиви Юрія Сиротюка обіжника (циркуляра, директиви) «Українських студій стратегічних досліджень» (УССД). Заснувавши недержавний аналітичний центр «Українських студій стратегічних досліджень», Юрій Сиротюк разом із колективом експертів у царині оборони і безпеки держави напрацювали 10 обіжників. Ці обіжники – аналітичні поточні обігові матеріяли рекомендаційного характеру – охоплюють весь спектр безпекової царини: від санкцій щодо РФ – до військової підготовки цивільного населення. Пропоновані напрацювання представляють до розгляду посадовцям Міноборони, Генштабу, РНБОУ та комітету ВРУ з питань нацбезпеки та оборони.

Вперше у вигляді журналу «Українських студій стратегічних досліджень» (УССД) обіжник вийшов друком уже після незаконного поневолення Юрія Сиротюка. Саме його ми і презентуємо. Наступне видання буде присвячене аналізу так званих Міських домовленостей.

Місія обіжника: зміцнення суверенітету Української Самостійної Соборної Держави.

Візія: комплексна аналітична робота у царині національної безпеки, розробка дієвих рекомендацій для уряду та ознайомлення громадськости з проблемами у царині національної безпеки та оборони.

Завдання:

• Сприяння реформам у секторі національної безпеки та оборони.
• Проведення аналітичних наукових, експертних досліджень щодо стану та перспектив військової організації держави, інформаційної, економічної, енергетичної, екологічної безпеки.
• Аналіз законодавчих ініціятив.
• Сприяння проведенню інформаційно-просвітницької роботи.
• Здійснення впливу на формування громадської думки щодо державних реформ.
• Вивчення і популяризація іноземного досвіду реформування військової організації.
• Аналіз зовнішніх загроз щодо української державности.
• Розробка законопроєктів.

1. IV. Ґрати не заважають Юркові втілювати свої ідеї. Це не лише презентація обіжника, а також старт проєкту «Щоденник комбатанта», підготовка круглого столу щодо Криму, а також вихід геополітичної праці за матеріялами круглого столу «Як нам облаштувати Росію».