Ольга Фаустинівна Ільків («Роксоляна», «О. Звіробій», народилася 21 червня 1920 у  Стрию), зв’язкова Романа Шухевича. Політв’язень, 14 років провела в радянських тюрмах. Указом Президента України від 17 січня 2008 р. № 32 Ольга Ільків нагороджена Орденом княгині Ольги ІІ-го ступеня.

Народилася в родині Фаустина та Розалії-Катерини з дому Коцурів. У 1933 р. Оля Ільків закінчила народну школу і вступила до Стрийської гімназії. Улітку 1934 р. виїхала до мами у Варшаву. Брала приватні уроки, зокрема у соратників Симона Петлюри. Математики навчав Іван Макух – міністр ЗУНР. Згодом навчалася у Перемишльській гімназії (1936—1939), там вступила до «Пласту». В Кракові після закінчення курсів від Ярославської гімназії склала матуру (1940 р.). Узимку 1941 р. вступила до ОУН. Після короткого вишколу була нелегально переправлена через «зелену границю» до Львова, де 24 липня 1941 р. скерована у похідну групу на Житомирщину. Однак після проведених гестапо арештів членів ОУН у Львові похід скасували. Відтак Ільків працювала у Головній дирекції Львівської залізниці друкаркою. На свої документи діставала квитки для оунівців.

До окупації Львова більшовиками навчалася у Львівському медінституті та відвідувала курси косметики. З 1942 р. – провідниця жіночої мережі ОУН Львова. 27 квітня 1943 р. взяла шлюб у храмі Преображення Господнього у Львові з Володимиром Ликом («Данилом»), керівником Стрийського Проводу ОУН (загинув 17 березня 1948 р.). Маму Олі на Різдво 1945 р. за­арештували в помешканні на вул. Колонтая, 6 (тепер М. Мен­цинського) у Львові. Після звіль­нення Розалію переселили до кім­нати без вигод, тому що її по­мешкання (чотирикімнатне) від­­дали заступнику начальника тюрми НКВС № 4 (Бриґідки).

Із 1945 р. Ольга Ільків  – у підпіллі, працювала в жіночій мережі ОУН. 11 липня 1946 р. в селі Конюхів Стрийського р-ну народила доньку Звениславу. До Княгинич «Роксоляна» прибула 12 жовтня 1946 р. разом з мамою та дочкою. Там з «Монетою» (К. Зарицькою) облаштували конспіративне помешкання для Романа Шухевича. Ольга Ільків сприяла в організації підпільної «хати» для «Тараса Чупринки» у с. Грімному Городоцького району. Там 8 грудня 1947 р. народила сина Володимира. Ольга захоплювалася поезією і писала вірші (псевдонім  «О. Звіробій»), які поклала на музику Марта Пашківська у 1948 р. На початку 1950 р. Роман Шухевич через Галину Дидик передав для Ольги «штафетку» (зберігається у ГДА СБУ), в якій рекомендував їй переїхати з родиною на Донбас та створити там осередок ОУН. 14 березня 1950 р. (за день до переїзду) «Роксоляна» поїхала до Львова, щоб попрощатися з подругами, але була заарештована співробітниками МҐБ.

Ця «штахетка» (лист) надважливий для нас у сенсі прочитання останніх думок головнокомандувача. Його вилучили органи МДБ 16 березня 1950 р. під час обшуку конспіративної квартири «Роксоляни». Як свідчить зміст листа, «Тур» вважав, що від СУЗ (Східні Українські Землі) залежить майбутнє України і що ОУН вже низку років прагнула працювати на Сході «з більшими чи меншими успіхами». Тому Р. Шухевич схвально оцінював прагнення «Роксоляни» «добитися до СУЗ».

Перед тим як сформулювати перед О. Ільків основні завдання її діяльності в східному регіоні України, «Тур» звернув її увагу на сучасні міжнародні відносини. Висловлюючи офіційний погляд ОУН, він наголосив на можливості війни між західними країнами і Совєтським Союзом  – через кілька років або дуже швидко, – проте підкреслив, що ставку на це робити не можна.

Р. Шухевич також зауважив, що від 1947 р. «громадська думка всього світу починає схилятися до нас все більше і більше», а тому головне завдання визвольно-революційного руху «протриматися до війни» і продемонструвати таку здатність до боротьби, щоб на неї зважали західні країни у разі поразки Совєтського Союзу.

Настановляючи «Росксоляну» до праці на східних теренах, Р. Шухевич рекомендував їй: протриматися до війни і не включатися в жодну освітню чи політичну роботу; якщо прийде до розвалу совєтської влади, то треба організувати і агітувати українців до проголошення гасел Самостійної України; Україну треба проголошувати від імені УГВР; залучати до національної роботи сільську і міську інтелігенцію, котра розмовляє українською мовою. На останок «Тур» підкреслив, що коли «Роксоляні» вдасться впоратися з поставленими перед нею завданнями, то це буде вагоміше, «ніж робота і смерть тисяч наших повстанців». Отож лист-інструкція Р. Шухевича засвідчив виняткові пріоритети культурно-освітньої роботи кожного націоналіста.

Виїзд «Роксоляни» на Схід України, як зазначено вище, не відбувся. Ії 1952 р. засуджено Особливою нарадою при МҐБ у Києві на 25 років. Ув’язнення відбувала в Олександровській, Володимирській централях та Іркутській області. Звільнена 6 лютого 1964 р. Від вересня 1964 р. працювала санітаркою у Львівській обласній лікарні, від 1966 р. – у домоуправі м. Львова двірником, щоб отримати помешкання та забрати дітей з інтернату. З 1972 р. до виходу на пенсію (1976 р.) працювала у Львівському історичному музеї. Згодом – у відділі фондів Музею народної архітектури та побуту у Львові (1977–1979 рр.), збирала старожитності на Опіллі, зокрема Ходорівщині. Тепер Ольга Ільків є учасницею наукових та виховних заходів, присвячених Визвольним змаганням українців. Вона була і залишається символом відваги. Бере активну участь у політичному житті України. 16 травня 2015 року вступила до лав єдиної націоналістичної сили України ВО «Свобода».

Ольга Ільків є однією з героїнь фільму «Три історії Галичини».

Матеріали взято з Вікіпедії, виправлено помилки і доповнено.