8 червня 2017 року в межах проєкту професорки-мовознавця Ірини Фаріон “Від книги до мети” у Львові відбулася зустріч із заступником Голови ВО “Свобода”, директором аналітичного центру “Українські студії стратегічних досліджень” Юрієм Сиротюком та журналістом-істориком Ростиславом Мартинюком. Також під час заходу відбулася презентація їхніх праць ‒ книги “Як облаштувати Росію” та трьох збірників за матеріялами Бандерівських читань.
Після читання досьє на авторів Ірина Фаріон зазначила, що Юрій Сиротюк та Ростислав Мартинюк подолали сотні кілометрів, аби поділитися з прихильниками проєкту “Від книги до мети” своєю неспинною послідовною працею, своїм внутрішнім корінням, своєю енергією, своєю українською несхибною дорогою.
Народний депутат України VII скликання Юрій Сиротюк розповів присутнім про окрему сторінку зі своєї біографії ‒ про перебування під вартою в Лук’янівському СІЗО. Революція Гідности, за його словами, переросла в контрреволюцію негідників. “Інакше бути не могло. Бо неуспішна революція завжди пожиратиме тих, хто виходив на неї. І тому, коли ми робили IV Бандерівські читання, то назвали їх ‒ “Як завершити Українську національну революцію”. Бо це питання життя і смерти країни, це наше питання життя і смерти. Тому: або ми закінчимо революцію, або вони покінчать із нами”, ‒ зазначив свободівець.

Також від імени тієї команди людей, яка щороку в Києві збирається на Бандерівські читання, Юрій Сиротюк подякував Ірині Фаріон за запрошення взяти участь у проєкті “Від книги до мети”. “Бандерівські читання ‒ це, напевно, найбільший інтелектуальний захід у країні, де збираються вчені, доктори наук, професори, інтелектуали, сучасні ідеологи та практики українського націоналізму, вояки московсько-української війни, які, ризикуючи своїм життям, цей націоналізм і ці ідеї впроваджують у нашій священній війні з москалями. Я вдячний цим людям, які проводять одну з ключових воєн, яку ми ведемо ‒ це війну за мізки. Бо ви знаєте та розумієте, що війна розвивається не тільки в повітрі, на суходолі, на воді, але війна передусім розвивається в мізках людини. Це записано в їхніх концепціях національної безпеки. Спершу приходять русскій мір, русскій піп, русская агентура захоплює простір ‒ і тільки потім російська армія позначає танками той простір, який захоплено. І якщо ви зауважите такий феномен: там, куди дійшов Бандера вуличними акціями 14 жовтня, і куди дійшов смолоскипний марш на день народження Бандери 1 січня ‒ туди не прийшов Путін. Це таке коло, яке окреслила українська нація”, ‒ зазначив Юрій Сиротюк.
Депутат наголосив, що мета створення Бандерівських читань ‒ це передусім популяризація ідей українського націоналізму, а також розуміння самої суті національної революції. “Ми розуміли, що не вийшли на Євромайдан, і що це продовження національної революції. І ми хотіли, щоби не придумували знову помаранчева революція чи в крапочку революція, революція троянд… Ми хотіли, щоби була революція національна. Але розуміли, що більшість цього не сприйме. Довго дискутували та придумали назвати Революція Гідності. Ця назва довго не приживалася. Скільки лідер ВО “Свобода” Олег Тягнибок не казав, що це Революція Гідности, перші два тижні Майдан взагалі цього не сприймав. І тільки після публікації в “Нью-Йорк Таймс”, де про нашу революцію журналіст написав “Революція Гідности”, тільки після цього наша ідеологічна диверсія прижилася. І от, щоби врятувати честь та гідність націоналістів, ми вирішили зробити Бандерівські читання. Вирішили взяти дуже просту назву, взяти програмну статтю Степана Бендери ‒ “Українська національна революція, а не тільки протирежимний резистанс”. І спробували пояснити керівництву та учасникам Майдану, що революція ‒ це не зміна однієї мафії на іншу, це не змова, а це якісні докорінні зміни на користь більшости суспільства, на користь української нації”, ‒ зазначив Юрій Сиротюк.
Свободівець наголосив, що сьогодні є величезний запит на інтелектуальний націоналізм. “І нам Бандера потрібен не тільки в минулому, нам він потрібен як прапор для майбутнього, як візія, як нерозривна єдність. Бо нам ніколи не вистачає часу поміркувати, а якою ідеальною має бути наша країна. Бо ми завжди бачимо погану країну й потім нам пропонують цю погану країну змінити на менше зло. І ми не думаємо, яку б хотіли мати ідеальну країну, в якій би нам хотілося жити. Але про що б ми не говорили, поки ми не завершимо Української національної революції ‒ нічого не буде. Поки ми не забезпечимо повновладдя української нації на українській землі, повновладдя на владу і власність, то нічого не буде ‒ ні реформ економічних, ні соціяльної справедливости. Тому революцію треба неминуче завершити та зберегти державність”, ‒ зазначив Юрій Сиротюк.
Своєю чергою, журналіст-історик Ростислав Мартинюк зауважив, що з Бандерівських читань логічно випливає питання, що ж українцям робити зі Сходом, з тим, що зараз називається такою дивною словосполукою “Російська Федерація”.
“Мене вразило те, що сама історична традиція Російської Федерації ігнорує так звані корінні народи, вона їх не бачить, вона повз них проходить… Коли в контексті Бандерівських читань ми підійшли до проблематики Східних територій або Російської Федерації, то передусім я наголошував на тому, що ми маємо говорити про географію не тільки в розумінні української оптики, а цілої Европи й Атлантичного світу. Бо сучасна Російська Федерація ‒ це як мінімум 40 самодостатніх країн із власною історією, мовою, традицією, досвідом військового опору Москві. Щодо теперішньої картини Російської Федерації ‒ всі ті нації, які номіновані республіками в тілі цього “кита”, вони у 1918 році разом із нами здійснювали військовий опір агресії Москви. Тобто хто взяв до рук зброю, той отримав видимість державности на території Російської Федерації, хто її просто просив ‒ нічого не отримали.
Покликання книги “Як облаштувати Росію” ‒ розширити оптику українців на те, що таке територія умовно від Смоленська й Кубані до Тихого океану; 40 невидимих країн; основи географії політичної науки про ці країни та їхнього історичного досвіду.
Цікавим є й те, що ті, хто себе називають “росіянами”, “русскімі” чи “москалями” ‒ це люди, для яких рідна мова є фіно-угорська. Йдеться про глобальний обман, до якого вдається Московська імперія, говорячи про ідентичність, про історичну традицію, про свої політичні плани на майбутнє. Це все величезна брехня, обставлена зухвало, і вона, в принципі, досить непогано дурить більшу частину світу.
Отже, маємо 40 корінних країн, окупованих Москвою, маємо русскій народ, ідентичність якого фіно-угорська, і маємо виклик до України ‒ що ми будемо робити з Російською Федерацією або Східними територіями. Запрошую до читання…” ‒ зазначив Ростислав Мартинюк.