Борис Гуменюк

Оприлюднено 11.10.2019 автором Чорний

Гуменюк Борис Борисович – народився 30 січня 1965 у с. Острів на Тернопільщині.

З початком національного відродження 1988-1991 рр. активно займався громадсько-політичною діяльністю. Був членом проводу Крайової організації УГС (Української Гельсінської Спілки), головою виконкому обласного товариства «Меморіал» імені Василя Стуса, заступником голови районної організації НРУ (Народного Руху України), брав участь у студентському голодуванні 1990 року.

У 1993 році дебютував своєю першою збіркою віршів «Спосіб захисту», видавництво «Український письменник». Автор книг:

«Спосіб захисту», поезії, 1993 рік, видавництво «Український письменник»;
«Лук’янівка», роман, 2005 рік, видавництво «Факт»;
«Острів», роман, 2007 рік, «Видавництво Сергія Пантюка»;
«Та, що прибула з неба», повість, 2009 рік, «Видавництво Сергія Пантюка»;
«Вірші з війни», поезії, 2014 рік, «Видавництво Сергія Пантюка»;
«Вірші з війни», поезії, 2015 рік, видавництво «Ярославів Вал».
«Блокпост», військові хроніки, есеї, публіцистика, поезія, проза, 2016 рік, ВЦ «Академія».
«100 новел про війну» новели, військові хроніки, 2018 рік, видавництво ДІПА
«Вірші з війни», поезії, 2018 рік, видавництво ДІПА.

Окремі твори Бориса Гуменюка перекладені десятками мов світу. Зокрема, у 2015 та 2016 роках «Вірші з війни» побачили світ кримськотатарською та польською мовами.

Автор літературно-книжкових проектів «Українські книги – українським в’язницям» та «Інша література». Член НСПУ з 2006 року. Голова військової комісії НСПУ.

Нагороджений медалями «Святих Кирила та Мефодія» (2006) і «За жертовність та любов до України» (2015) Української православної церкви Київського патріархату, названий «Людиною року» Національним конкурсом рейтингів «Золота фортуна» (2014) та нагороджений дипломом «Краща книжка року на військову тематику» (2014), лавреат літературної премії імени Володимира Свідзінського (2014), лавреат премії Фонду Тараса Шевченка (2015), лавреат премії імени Якова Гальчевського «За подвижництво у державотворенні» (2016) та ін.

Доброволець. Заступник командира Добровольчого батальйону «ОУН» (2014–2015). Голова УВО (Українська військова організація) (2015–16).

Його ім’я добре знайоме всім, хто цікавиться воєнною прозою і поезією. Як він сам зізнається, до війни як поета його не існувало, і якби не війна, ніколи б й не було. Але вона є, отже є і Борис Гуменюк – доброволець, прозаїк, поет, що поставив собі за мету сакралізувати українського солдата. Три видання його суворих, чесних і пронизливих збірок поезій «Вірші з війни» ( у 2014, 2015, 2018 р.) – це вірші, написані на передовій – про людей, про країну, про честь і гідність, про людяність і героїзм, про все, що там є. Незвичні за формою – чи то «вільний вірш», чи то вірш у прозі, сповнені дивовижним поєднанням суворості і щемливої ніжності, тонким філософським усвідомленням сенсу буття крізь призму війни. Борис Гуменюк також є автором чисельних прозових творів – романів, повістей, новел, лауреатом літературної премії Фонду Тараса Шевченка, премії Ліги українських меценатів ім. В. Свідзінського та премії ім. Якова Гальчевського «За подвижництво у державотворенні», автором проекту «Українські книги — українським тюрмам», та координатором проекту «Інша література». Він був нагороджений медалями «Святих Кирила та Мефодія» і «За жертовність та любов до України» Української православної церкви Київського патріархату. А ще він має чудове кредо: “життя як творчість і творчість як життя” і намагається чесно слідувати цією непростою, але вдячною дорогою